додому Бердичів 9 серпня в історії міста Бердичів

9 серпня в історії міста Бердичів

137
0

2014 р. — у Бердичеві на 66-у році життя помер Григорій Антонович Лінчик (1948-2014) – заслужений працівник промисловості України, колишній голова правління ПАТ “Бердичівська фабрика одягу”. Григорій Лінчик народився 28 листопада 1948 року у містечку Іванопіль нині Чуднівського району. Три десятиліття Григорій Антонович присвятив Бердичівській швейній фабриці (ВАТ “Бердичівська фабрика одежі”, з 2012 року – ПАТ “Бердичівська фабрика одягу”): у 1983 він влаштовується на підприємство на посаду головного бухгалтера, у листопаді 2001 року його обрали головою правління товариства. У непрості роки перебудови в Україні Григорій Антонович, обіймаючи керівні посади на підприємстві, зумів зберегти колектив і не допустив, щоб підприємство зникло з економічної карти міста. Громада міста Бердичева високо оцінила виробничі досягнення виробничника: за багаторічну сумлінну працю на благо територіальної громади, вміле керівництво промисловим підприємством, сприяння впровадженню новітніх технологій та модернізації виробництва, високий професіоналізм Григорію Антоновичу Лінчику рішенням Бердичівської міської ради №555 від 25.11.2008 року присвоєно звання “Почесний громадянин міста Бердичева”. Похований Григорій Антонович Лінчик на загальноміському кладовищі міста Бердичева.

1981 р. — у недільний день у парку культури та відпочинку імені Т.Г. Шевченка відбулось свято Праці. На цьому святі керівництво міста підвело підсумки роботи підприємств, установ та організацій Бердичева за перше півріччя 1981 року. Після урочистої частини на сцені літньої естради відбувся концерт, в якому взяли участь народний артист України Анатолій Паламаренко, музичний колектив тріо Мареничів, які виконували пісні в народному стилі, та вокально-інструментальний ансамбль бердичівського заводу по ремонту обчислювальної техніки “Вірність”.

1928 р. — Президія Бердичівської міської ради затвердила кошторис для капітального ремонту міського зимового театру у сумі 26 тисяч карбованців та запропонувала міськкомунгоспу закінчити ремонт до початку зимового сезону. Інженер Ротенберг гарантував існування міського театру протягом ще трьох років після закінчення капітального ремонту.

1925 р. — у селищі Гришківці в робітничій сім’ї народився Ружицький Володимир Йосипович (1925-1996) – дослідник історії та археології Бердичівського краю. Майже все трудове життя Володимир Йосипович працював лаборантом фізичного кабінету міської середньої школи №6. Та одним з головних захоплень у його житті була історія: понад півстоліття його перо сумлінно вело літопис рідного краю. У 1945 році Володимир Йосипович стає позаштатним кореспондентом газети “Радянський шлях” (нині “Земля Бердичівська”), в якій друкуються його численні замітки та статті. Виокремлюються чотири основні напрями його творчості: перший — це статті із загальної історії та історії рідного краю. Другий — це біографії видатних людей, зокрема наших славних земляків. Третій напрям — історія рідної школи. Четвертий — це замітки, замальовки, фейлетони, роздуми на різні злободенні теми, відгуки на книги та кінофільми. Володимир Ружицький також бере активну участь у громадському житті міста, багато років поспіль є членом правління міської організації Товариства охорони пам’ятників історії та культури. Помер Володимир Ружицький 9 травня 1996 року. Його спадщина — це цінна скарбниця знань, яка й досі служить благородній справі виховання любові до рідної Бердичівщини.

1921 р. — з метою покращення матеріального стану навчальних закладів, значна кількість яких була розорена під час Громадянської війни, у Бердичеві вперше була введена “особая плата за ремонт школ”.

За матеріалами