додому Бердичів 8 червня в історії міста Бердичів

8 червня в історії міста Бердичів

205
0

2008 р. — в бердичівській єврейській общині “Хабад” відбулась історична подія – общині подарований новий Свиток Тори (Закон Мойсея, П’ятикнижжя Мойсеєве — перша частина Танаху, або, як його називають християни, Старого Заповіту Біблії. За єврейською традицією вважається, що Тора була записана Мойсеєм безпосередньо з “вуст” Бога). Свиток Тори подарований общині професором Цві Фрідманом з Ізраїлю, для якого написання свитка пов’язане з особистим чудом: єдина дочка професора багато років не мала дітей і лікарі не давали їй приводу для надії. Але після того, як її батько замовив Тору для общини Бердичева, не пройшло і року, як вона народила двох дочок, за яких молилась ось вже 14 років.

2005 р. — у місті розпочала свою роботу Всеукраїнська науково-краєзнавча конференція “Бердичів древній і вічно молодий”, присвячена 575-й річниці від часу першої згадки місцевості, на якій виник Бердичів, 460-й річниці першої писемної згадки Бердичева в історичних документах та 160-й річниці з часу набуття Бердичевом статусу міста. Урочисте відкриття конференції та робочі засідання пройшли у міському Палаці культури (з 2006 року носить ім’я Олексія Шабельника – колишнього директора машинобудівного заводу “Прогрес”). По результатам роботи конференції вийшов друком двотомний збірник матеріалів – статей, доповідей та історичних досліджень.

1920 р. — після кровопролитного бою Бердичів бійцями 11-ї кавалерійської дивізії (командир Ф.М. Морозов) Першої кінної армії, на чолі якої стояли Семен Будьонний та Климентій Ворошилов, було остаточно визволено від польських військ. Ось як згадував про це Сталін в бесіді зі співробітником “УкрРОСТА”: “Рейд нашей конницы начался пятого июня. Утром этого дня, свернутая в кулак, красная конница ударила по второй польской армии, прорвала неприятельский фронт, рейдом прошла район Бердичева и утром седьмого июня заняла Житомир”. Під час бою за Бердичів вибухнули артилерійські склади в районі інтендантського містечка (нинішня вулиця Короленка) з мільйонним запасом снарядів. Різні джерела дають різну інформацію стосовно того, хто підірвав ці склади – відступаючі польські війська чи більшовики-підпільники. Від цього вибуху постраждало багато будинків Бердичева.

1919 р. — Рада Народних Комісарів України приймає постанову про націоналізацію шкіряних заводів акціонерного товариства “Апштейн” (Київ), “М.И. Вайсберг и с-вья” (Васильків) і “Карла Шленкера” у Бердичеві. Постановою бердичівське підприємство з усіма відділеннями, складами, конторами, майном та капіталом оголошується націоналізованим і надходить у відання Ради Народного Господарства України, а безпосереднє керівництво переходить до Укрголовшкіри.

1917 р. — на загальних зборах майстрів і робітників заводу “Прогрес” прийнято рішення про створення на підприємстві професійного союзу металістів (до Лютневої революції 1917 року професійні спілки знаходились фактично під забороною). Збори також затвердили статут цього союзу.

За матеріалами