додому Бердичів 8 серпня в історії міста Бердичів

8 серпня в історії міста Бердичів

76
0

2010 р. — у Бердичеві відбувся “Марш Життя дорогою смерті” – захід, присвячений пам’яті жертв Голокосту. Делегація примирення з Німеччини, численні віряни єврейської месіанської общини “Яхад”, церкви “Новий час”, інших церков та за участі представника римо-католицької церкви пройшли “дорогою смерті” – молитовною ходою вулицею Карла Лібкнехта від міського Палацу культури ім. О.А. Шабельника та вулицею Соборною до костелу Босих Кармелітів. На площі перед костелом відбулось меморіальне служіння (мітинг-жалоба). Делегація примирення з Німеччини склала молитву-покаяння німецьких християн за злочин нацистів проти єврейського народу та всього народу України. Відбулись також молитви за благословення України та нашого міста, виступи організаторів, учасників акції, а також представників місцевої влади.

1922 р. — у міському робочому клубі відбувся творчий вечір, на якому виступив єврейський поет-бердичівлянин Абрам Каган. Сам клуб належав Радпрофу (скорочення від Радянський професійний союз). Цікаво, що відразу після перемоги Жовтневої революції нова влада захопилась створенням нових імен та назв для різних організацій, установ та підприємств. Все старе і реакційне, так би мовити, відкидалось. Російська та українська мови збагатились цілою низкою словосполучень та скорочень. Не уникнув цього захоплення і Бердичів: в місті з’явились назви, які і сьогодні дивують своєю оригінальністю. Приведемо декілька прикладів (оригінальна назва приводиться на російській мові, переклад – на українській): “Комборбез” – комітет по боротьбі з безробіттям; “Окрпарком” – за цим скороченням приховується окружний комітет Комуністичної партії України; “Вусор” – Всеукраїнський союз мисливців та рибалок (“…охотников и рыболовов”); “Окрико” – окружне об’єднання інвалідної кооперації; “Окрвнуторг” – окружна інспектура внутрішньої торгівлі.

1922 р. — Перший держшкірзавод (колишній шкірзавод Карла Шленкера) від міста Бердичева приймає участь у Першому радянському ярмарку, що відкрився 1 серпня 1922 року у місті Нижній Новгород (РСФСР). В роботі ярмарку прийняли участь 584 оптових фірми, (з яких 240 були державними, 164 – кооперативними, 180 – приватними) і 331 роздрібна торговельна фірма. Нижньоновгородський ярмарок ще за царської Росії був не лише найбільшим центром внутрішньої торгівлі, але і значним міжнародним центром. Тому участь бердичівського шкірзаводу у цьому ярмарку надавала можливість укладати вигідні контракти та шукати торгових партнерів по всій радянській Росії та зарубіжжю.

За матеріалами