додому Бердичів 7 квітня в історії міста Бердичева

7 квітня в історії міста Бердичева

77
0

1793 – У містечку Полонне Волинської губернії (нині районний центр Хмельницької області) головнокомандувач російських військ у Польщі генерал-аншеф Михайло Кречетніков проголосив декларацію Росії про входження Правобережної України до складу Російської Імперії (фактично – про другий поділ Речі Посполитої).

Як результат другого поділу Польщі у 1795 році завершилось формування Волинської губернії, до складу якої увійшов і Бердичів як містечко Житомирського повіту. У такому адміністративному статусі Бердичів перебував до 21 лютого 1844 року, коли його передали на правах містечка до складу Махнівського повіту Київської губернії.

Цікаво, що доля вже зводила Михайла Кречетнікова з Бердичевом – саме війська під його командуванням у 1768 році здобули перемогу над учасниками Барської конфедерації, коли ті сховались за стінами кляштору Босих Кармелітів.

1901 – У селі Бистрик Бердичівського повіту у селянській родині народився Гаврило Григорович Богун (1901-1981) – педагог, археолог, краєзнавець.

Гаврило Григорович працював вчителем історії у школах району, займався археологією та історичними дослідженнями. За своє життя опублікував одинадцять ґрунтовних краєзнавчих праць, серед яких історія села Бистрик, історія кляштору Босих кармелітів у Бердичеві.

100-річчю від дня народження Гаврила Богуна була присвячена Всеукраїнська конференція “Бердичівщина: поступ у третє тисячоліття”, за результатами видано збірник науково-краєзнавчих матеріалів (травень 2001 p.).

1912 – Згідно дозволу, отриманого від київського губернатора, з метою збору коштів для побудови в Бердичеві амбулаторії для хворих на туберкульоз місцевий лікар Озіас Шперлінг влаштував “День білої квітки” (“День білої ромашки”).

Організатори закупили понад 3000 штучних квітів ромашки та 100 кружок для збору пожертвувань. Напередодні “Дня білої квітки” лікарі місцевої лікарні прочитали лекції про необхідність дотримання власної гігієни та необхідність створення в місті амбулаторії для туберкульозних хворих.

У світі Днем білої ромашки називають день допомоги хворим на туберкульоз, вперше його провели 1 травня 1908 року в Швеції.

1930 – У Бердичеві створено нове фабрично-заводське училище, яке стало готувати робітничі кадри для найбільшого промислового підприємства міста – машинобудівного заводу “Прогрес”.

За парти училища сіли перші 47 учнів, які навчались на фрезерувальників, слюсарів, токарів та електромонтерів. Через десять років заклад отримав нове ім’я – ремісниче училище №2. З 1958 року заклад став називатись міським професійно-технічним училищем №4, з 1984-го – спеціалізованим професійно-технічним училищем №4, яке діє і нині та займає комплекс будівель по вулиці Семенівській (колишня вулиця Шелушкова).

1938 – Оргкомітет ВЦВК по Житомирській області прийняв рішення про закриття в Бердичеві молитовного будинку православної Миколаївської церкви, що розташована по вулиці Карла Лібкнехта, та передачі його для культурних потреб трудящих.

Відразу після прийняття цього рішення майно церкви було розграбоване, ікони та книги знищувались та викидались. Через деякий час від православного храму залишились лише стіни, вікна та двері. Головна святиня Миколаївської церкви – старовинний чудотворний образ святителя Миколая – за загадкових обставин зник.

Спочатку Миколаївську церкву намагались використовувати як агітаційний пролетарський кінематограф для боротьби з “релігійним опіумом” для народу, потім храм використовували в основному як зерносховище, склад і конторські приміщення.

Відкрилась Миколаївська церква вже під час німецької окупації: з лютого 1942 року в ній проводяться богослужіння.

1996 – У Вербну неділю, у день Благовіщеня Пресвятої Богородиці грамотою єпископа Житомирського і Новоград-Волинського Гурія (Кузьменко) приходська Миколаївська церква Бердичева зведена у ранг Собору.

На цей час Свято-Миколаївський храм став другим соборним храмом у Житомирській єпархії після Житомирського Преображенського кафедрального собору.

Собор – особливий статус християнського храму. Цей статус надається головному храму міста, один раз і назавжди. Поміж іншого передбачає, що богослужіння (головним чином святкові) здійснюються собором духовенства (в ідеалі – 12, окрім настоятеля, в образ Христа та 12-и Апостолів).

2006 – Бердичівська міська рада своїм рішенням №7 від 7 квітня 2006 року затвердила рішення виконкому №180 від 24 березня 2006 року “Про присвоєння міському Палацу культури імені Шабельника О.А.”.

З цього дня міський Палац культури офіційно носить ім’я колишнього керівника бердичівського машинобудівного заводу “Прогрес”, Почесного громадянина міста Бердичева (1986) Олексія Андрійовича Шабельника (1926-2008).http://berdychiv.in.ua