3 травня в історії міста Бердичів

113
0

2011 р. — в Бердичеві помер Громенко Іван Єлисейович (1915-2011) – педагог, історик, кандидат історичних наук, викладач Бердичівського педагогічного інституту, згодом Житомирського педагогічного університету. Іван Громенко у співавторстві з Олексієм Павловим на початку 1970-х років створив нарис з історії Бердичева та Бердичівського району, який увійшов до енциклопедичного видання “Історія міст і сіл Української РСР” (1973). На наступні три десятиліття цей нарис стає основною працею з історії Бердичівщини, його дані широко використовують у своїй роботі краєзнавці і педагоги. Похований Іван Єлисейович Громенко на загальноміському кладовищі по вулиці Войкова.

1990 р. — в Бердичеві створено міський осередок громадсько-політичної організації “Народний Рух України за перебудову”. Головою новоствореного осередку обрано інженера-конструктора машинобудівного заводу “Прогрес” Павла Володимировича Передрія. Першими активістами Руху в місті були підприємці Богдан Степанюк, Анатолій Кашпірук, вчителі Володимир Мариняк, педагоги Петро Костюк, Сергій Нецевич, інженер Сергій Мішук.

1949 р. — уряд СРСР оголосив про Четверту державну позику відбудови й розвитку народного господарства СРСР, кошти від якої направлялись на відбудову зруйнованої війною країни. З нагоди оголошення Червертої позики на підприємствах, установах, учбових закладах Бердичева відбулись мітинги, на яких партійні працівники та агітатори закликали бердичівлян до активного підписання на нову позику. Вже до 9 години вечора того ж дня трудящі міста підписались на облігації позики на загальну суму 4 млн. 59 тис. карбованців.

1938 р. — Бердичів відвідав український письменник, кінорежисер, кінодраматург, художник, класик світового кінематографу Олександр Довженко. Він побував у Бердичівському історичному музеї, де після огляду зробив запис у книзі для відвідувачів: “Дуже добре враження справило перш за все ставлення працівників музею, за це велике спасибі. Музей організовано із знанням справи і любов’ю. Тільки при таких умовах і можна було зібрати і зберегти історико-культурні пам’ятки нашої прекрасної Батьківщини, її старовини”.