додому Бердичів 28 жовтня в історії міста Бердичева

28 жовтня в історії міста Бердичева

61
0

2009 р. — до Свято-Різдва-Богородиці храму, що знаходиться у селі Озадівка Бердичівського району, прибули мироточиві ікони Ісуса Христа, всіх святих та Іверський образ Божої Матері. Вони прибули сюди з села Кіровка Калинівського району Вінницької області, де у храмі Святої Параскеви вперше почали мироточити влітку 2007 року. З тієї пори миро на іконах з’являється постійно. Сотні прихожан села Озадівка, жителі навколишніх сіл та Бердичева мали можливість побачити ікони, помолитись біля них та звершити помазання миром, що витікає від святинь.

1995 р. — цього дня місцевий рекламний тижневик “Бердичів-реклама”, що виходить з 1994 року, “заговорив”: вийшов перший номер, у якому була розміщена не лише реклама та оголошення, а й новини з життя міста і району.

1990 р. — під час мітингу, організованого громадськістю міста, міськкомом партії, міськрадою і товариством єврейської культури на території колишніх глинок – між Елінгом та селом Хажин – відкрито пам’ятний знак жертвам фашизму. Саме тут знаходяться братські могили, де поховано 10656 чоловік, переважно єврейської національності, вивезених з бердичівського гетто та розстріляних 5 вересня 1941 року. Пам’ятний знак – сіра гранітна стела (1,4?1,2 м) на бетонному підніжжі з меморіальним написом.

1919 р. — частини Червоної Армії повністю окупували місто від об’єднаних військ УНР та ЗУНР. Вкотре відновив свою діяльність у місті революційний комітет. Проте військова обстановка у районі Бердичева до кінця 1919 року залишалась напруженою – у сусідньому Козятині ще знаходились основні сили українського війська.

1908 р. — керівником римо-католицької парафії Бердичева став отець-камергер Діонісій Бончковський. Під його керівництвом у наступні роки проводиться реставрація костьолу Босих Кармелітів, яку ще розпочав його попередник отець Гурський. Діонісію Бончковському також вдається викупити у місцевої влади фортечні мури, які свого часу були відібрані у парафії царським урядом.

1781 р. — вдова князя Удальрика Радзивілла та власниця Бердичева княгиня Елеонора (до заміжжя – Елеонора Каменська) прийняла у своєму бердичівському палаці великого князя Павла Петровича (у майбутньому – імператора Всеросійського Павла I) з дружиною. Останні подорожували по країні інкогніто під прізвищем графа та графині дю Нор (фр. Nord, дослівно — “Північ”; тобто, граф і графиня з півночі).

http://my.berdychiv.in.ua/