додому Бердичів 27 вересня в історії міста Бердичів

27 вересня в історії міста Бердичів

93
0

2007 р. — у селі Терехове Бердичівського району на стіні будинку сільської загальноосвітньої школи урочисто відкрито меморіальну дошку, присвячену Джозефу Конраду (Джозеф Теодор Конрад Коженьовський, 1857-1924) – видатному англійському письменнику польського походження, який народився у Тереховому. На відкритті меморіальної дошки окрім представників влади були також присутні учасники міжнародної науково-краєзнавчої конференції “Бердичівська земля у плині часу”, присвяченої 150-річчю від дня народження класика англійської літератури.

2007 р. — в актовому залі райдержадміністрації пройшло пленарне засідання учасників міжнародної науково-краєзнавчої конференції “Бердичівська земля у плині часу”, присвяченої 150-річчю від дня народження уродженця Бердичівщини, класика англійської літератури Джозефа Конрада (Джозеф Теодор Конрад Коженьовський, 1857-1924). Перед присутніми виступили науковці, філологи, краєзнавці, які в своїх доповідях розкривали нові сторінки творчості видатного письменника, розповідали про невідомі сторінки його життя. По результатам роботи міжнародної конференції побачив світ двотомний науковий збірник матеріалів “Бердичівська земля у плині часу” (головний редактор М.Ю. Костриця), виданий в Житомирі у видавництві М. Косенко.

1998 р. — у Бердичеві відкрито третю за ліком церкву Української Православної Церкви Київського Патріархату – Свято-Воскресінський храм, що розмістився у невеличкому орендованому приміщенні будинку №113 по вулиці Леніна (нині вулиця Житомирська). Опівдні тут зібралися православні віруючі мікрорайону М’ясокомбінату на перше Богослужіння. На цю урочисту подію до прихожан нового храму завітали також представники громади церкви Успіня Пресвятої Богородиці з її настоятелем ієреєм Василем Головчуком та церковним хором. Разом з настоятелем нового храму Олегом Порозінським вони відслужили першу Божественну Літургію.

1936 р. — у Бердичеві заарештовано директора Бердичівської бази шкірсировини Х. Шейнбліта. Заарештованого звинуватили в участі у контрреволюційній троцькістській організації, що нібито існувала в Бердичеві і яку “очолював” директор Першого Держшкірзаводу Свірський Абрам Меєрович. За цим арештом по місту прокочується хвиля політичних репресій.

1930 р. — місцева влада, не дивлячи на заяви віруючих євреїв та прохання залишити бердичівську Хоральну синагогу в їх користуванні, цього дня направила до керівних органів УРСР клопотання про закриття Хоральної синагоги. Згодом після отримання дозволу та закриття синагоги тут утворили клуб безбожників, який діяв до самого початку Другої свтової війни.

1917 р. — в Петрограді Тимчасовим урядом прийнято рішення цього дня бердичівську групу заарештованих генералів, яких звинуватили у заколоті проти уряду країни, переправити у в’язницю до міста Бихов Могильовської губернії. З Лисої гори до вокзалу генерали йшли пішки під нечисленною охороною юнкерів. На всьому шляху їх супроводжував агресивно налаштований натовп солдатів, готовий в будь-яку хвилину влаштувати самосуд над заарештованими. Але на думку генерала А.І. Денікіна цього не сталося тільки завдяки рішучим діям начальника юнкерського караулу штабс-капітана В.Е. Бетлінга, що їх супроводжував. Пройти прямим шляхом до вокзалу заарештованим натовп не дозволив – повели кружним шляхом по головним вулицям Бердичева. На залізничному вокзалі довго очікували на поїзд – натовп вимагав арештантський вагон, але його на станції не виявилось. Тоді подали товарний вагон, весь запаскуджений кінським послідом. Лише о 10 годині вечора поїзд з генералами рушив зі станції. Так закінчилось т. зв. Бердичівське сидіння заколотників.

Головна