додому Бердичів 23 червня в історії міста Бердичів

23 червня в історії міста Бердичів

50
0

2011 р. — за вагомий внесок у вирішення соціально-економічних проблем територіальної громади міста, активну громадську позицію рішенням Виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 23 червня 2011 року №352 Юрію Олексійовичу Євтєєву, директору Департаменту кадрової політики Кабінету Міністрів України, присвоєно звання “Почесний громадянин міста Бердичева”. Церемонія нагородження відбулась 26 червня 2011 року – під час святкування Дня міста Бердичева.

2011 р. — за вагомий внесок у вирішення соціально-економічних проблем територіальної громади міста, активну громадську позицію рішенням Виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 23 червня 2011 року №352 Сергію Сергійовичу Железняку, колишньому військовому, голові Бердичівської міської ради ветеранів України, присвоєно звання “Почесний громадянин міста Бердичева”. Церемонія нагородження відбулась 26 червня 2011 року – під час святкування Дня міста Бердичева.

2010 р. — за поданням госпіталю ветеранів війни, за багаторічну сумлінну працю в системі охорони здоров’я, велику героїко-патріотичну виховну роботу серед молоді міста, активну участь у житті територіальної громади рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №366 від 23.06.2010 р. медику, ветерану Великої Вітчизняної війни Павлу Антоновичу Сухоставському присвоєно звання “Почесний громадянин міста Бердичева”. Рішення виконкому було затверджено постановою Бердичівської міської ради №943 від 24 червня, а вручення почесної відзнаки відбулось під час урочистостей з нагоди Дня міста Бердичева 27 червня 2010 року.

2009 р. — рішенням 22-ї сесії Бердичівської районної ради V скликання прийнятий і затверджений Гімн Бердичівського району. Гімн написаний відомою бердичівською поетесою, педагогом бердичівського навчально-виховного комплексу №10 Наталею Василівною Мариняк і покладений на музику Заслуженим вчителем України Миколою Рожанським. Пісня велично починається прославленням людської працьовитості, щедрості і хвалою родючій землі, що притаманне нашому краєві. Далі возвеличуються міцність родини, хліб-сіль на рушнику, невмирущість великих життєстверджуючих традицій.

1954 р. — в Бердичеві проходить багатотисячна демонстрація, присвячена 300-річчю возз’єднання України з Росією. По центральній вулиці міста проходить театралізована колона учасників демонстрації, одягнутих в козацький одяг часів Богдана Хмельницького.

1921 р. — 24-річний молодший міліціонер дев’ятого району міліції Бердичівського повіту Іван Олексійович Виговський (за соціальним походженням – селянин), переодягнувшись у цивільний одяг, виконував розвідувальну роботу: збирав дані про місцезнаходження, кількісний склад банд, їх озброєння, напрям руху, поплічників бандитських отаманів. Десь поблизу Ординецьких хуторів його було схоплено бандою, в якій нараховувалося близько тридцяти учасників. Цілий день бандити катували молодшого міліціонера, але не добившись від Виговського жодних відомостей, порубали його шаблями.

1920 р. — у червні місяці, після звільнення Бердичева від польських військ та військ УНР, більшовицькою владою проводиться “націоналізація” будівель, які належать заможним жителям. Так, у будинку колишнього комерційного училища відкривається одна з перших трудових шкіл. А в будинку колишнього казначейства (згодом це приміщення тривалий час буде займати кінотеатр ім. М. Фрунзе) відкривається клуб інвалідів.

За матеріалами