додому Бердичів 22 березня в історії міста Бердичів

22 березня в історії міста Бердичів

213
0

2012 р. — у Бердичеві померла Євсеєва Клавдія Іванівна (1921-2012) – учасниця Великої Вітчизняної війни, ветеран праці. Клавдія Іванівна народилася 27 грудня 1921 року в місті Петрозаводськ (Карелія, Росія). У січні 1944 року Клавдія Євсеєва в складі 117-ї гвардійської стрілецької дивізії приймає участь у звільненні Бердичева від фашистсько-німецьких загарбників. По закінченні війни вона проживає в Бердичеві, працює медсестрою в різних військових частинах, у дитячому садку №4. За участь у бойових діях Великої Вітчизняної війни Клавдія Євсеєва нагороджена двома бойовими орденами, серед яких орден Вітчизняної війни 1-го ст., та 12 медалями, серед яких “За звільнення Праги”, “За взяття Берліну”, “За бойові заслуги”. Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради народних депутатів №779 від 24 грудня 1998 року враховуючи особисті мужність і героїзм, проявлені при звільненні міста Бердичева від фашистських загарбників у грудні 1943 – січні 1944 року, трудовий внесок у відбудову зруйнованого війною господарства, велику військово-патріотичну роботу, безпосередню участь у вихованні дітей та молоді та з нагоди 55-ї річниці визволення міста від фашистських загарбників Клавдії Іванівні Євсеєвій присвоєно звання “Почесний громадянин міста Бердичева”. Похована Клавдія Євсеєва на міському кладовищі, у новому військовому секторі.
1990 р. — в Бердичеві в приміщенні редакції міськрайонної газети “Радянський шлях” (з 1992 року – “Земля Бердичівська”) відбулись установчі збори міського Товариства української мови ім. Т.Г. Шевченка, яке очолив Михайло Пасічник – поет, журналіст, член Спілки письменників України. З цього часу товариство бере найактивнішу участь у всіх загальнополітичних заходах, не випускає з поля зору проблеми зміцнення позицій української мови як державної. Через рік Товариству було повернуто його первісну назву – “Просвіта”.
1919 р. — війська Симона Петлюри не припиняють спроб повернути собі Бердичів, яким за три дні до цього оволоділи більшовики. Ешелони з Січовими стрільцями Директорії УНР прибувають на залізницю Бердичів-Шепетівка та розпочинають наступ із Шепетівського напряму вздовж залізничного полотна на Чуднів та Демчин. Під Бердичевом йдуть запеклі кровопролитні бої з більшовицькими військами, якими керує полководець Микола Щорс, та під натиском більшовицьких військ січовики починають відступати.