додому Бердичів 21 березня в історії міста Бердичів

21 березня в історії міста Бердичів

35
0

1987 р. — бердичівському хору ветеранів війни та праці, що був створений у 1983 році за ініціативи ветеранів Великої Вітчизняної війни С.Й. Лівінського, І.В. Павленка, В.І. Удовидченка, присвоєно почесне звання “Народний”. З жовтня 1987 року і донині керівником хору є досвідчений хормейстер Юрій Петрович В’ялов.
1944 р. — через два з половиною місяці після звільнення Бердичева від німецько-фашистських загарбників ворожа авіація масованим нальотом вивела з ладу бердичівський залізничний вузол: розбомбила ешелони, залізничні колії, станційні споруди. В цей час на суміжних коліях стояв ешелон з пораненими та медперсоналом госпіталю для легкопоранених №4536, що дислокувався тут з 1 лютого. Цей день став останнім як для поранених бійців, так і для самого госпіталю. Лише ціною величезних зусиль працівників транспорту та з допомогою трудящих міста рух поїздів по станції було відновлено всього через 6 годин.
1940 р. — лейтенанту Анатолію Олексійовичу Чепуренко (1915-1945), першому з бердичівлян, за подвиг, здійснений в боях під час радянсько-фінської війни, присвоєно звання Герой Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі “Золота Зірка” (№499). Анатолій Чепуренко народився в Бердичеві, у 1939 році закінчив Казанське бронетанкове училище. Крім радянсько-фінської війни він приймав участь також у Великій Вітчизняній війні, командував танковим батальйоном. Командир 3-го танкового батальйону 32-ї танкової бригади 5-ї гвардійської танкової армії гвардії капітан А.О. Чепуренко у 1945 році одним з перших пересік кордон Східної Пруссії. 22 січня 1945 року в одному з боїв за місто Кенігсберг Анатолій Олексійович Чепуренко загинув.
1940 р. — лейтенанту Петру Устимовичу Перегуді (1913-1985), уродженцю села Дмитрівка (нині цей населений пункт є складовою частиною селища Гришківці), першому серед жителів Бердичівського району, за подвиг, здійснений в боях під час радянсько-фінської війни, присвоєно звання Герой Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі “Золота Зірка” (№299). Велику Вітчизняну війну старший лейтенант Петро Перегуда зустрів командиром стрілецької роти 331-го стрілецького полку 100-ї стрілецької дивізії 7-ї армії. У 1943 році він брав участь у форсуванні Дніпра, визволяв Житомирщину та інші області України. Після війни підполковник Петро Перегуда продовжив службу в лавах Радянської Армії. По звільненні в запас проживав у Житомирі, помер 21 лютого 1985 року.
1931 р. — “йдучи на зустріч потребам Радянської промисловості”, бердичівський історичний музей, що розташований на теренах кляштору Босих кармелітів, переглянув свої фонди і виділив для передачі заготівельному тресту “Рудметалторг” для подальшої утилізації мідні хрести, підсвічники, дзвони, глечики з червоної міді – всього за списком 14 номерів. Але цього, в першу чергу владі, виявилося замало: згодом за додатковим актом здаються десятки інших музейних експонатів, серед яких мідний хрест з Нової Чорториї (Любарський район), 45 мідних підсвічників Погребищанського заповідника, 5 мідних гармат Бердичівського монастиря. Трест “Рудметалторг” займався збором та утилізацією металевого брухту з кольорових металів. Його представники автомобілями, а частіше гужовим транспортом доставляли дзвони та їхні металеві уламки на найближчі залізничні станції, а звідти – на харківський завод “Серп і молот”, одеський “Червоний Профінтерн” та інші металоплавильні підприємства, де їх переробляли для потреб промисловості.

http://my.berdychiv.in.ua/