додому Бердичів 21 березня в історії міста Бердичева

21 березня в історії міста Бердичева

81
0

1931 – “Йдучи на зустріч потребам Радянської промисловості”, бердичівський історичний музей, розташований на теренах кляштору Босих кармелітів, переглянув свої фонди і виділив для передачі заготівельному тресту “Рудметалторг” для подальшої утилізації мідні хрести, підсвічники, дзвони, глечики з червоної міді – всього за списком 14 номерів.

Але цього, у першу чергу владі, виявилося замало: згодом за додатковим актом здано десятки інших музейних експонатів, серед яких мідний хрест із Нової Чорториї (Любарський район), 45 мідних підсвічників Погребищанського заповідника, 5 мідних гармат Бердичівського монастиря.

Трест “Рудметалторг” займався збором та утилізацією металевого брухту з кольорових металів. Його представники автомобілями, а частіше гужовим транспортом доставляли дзвони та їхні металеві уламки на найближчі залізничні станції, а звідти – на харківський завод “Серп і молот”, одеський “Червоний Профінтерн” та інші металоплавильні підприємства, де їх переробляли для потреб промисловості.

1944 – Через два з половиною місяці після окупації московитами Бердичева німецька авіація масованим нальотом вивела з ладу бердичівський залізничний вузол.

Під час цього нальоту радянські зенітки мовчали, що здивувало свідків тих подій, адже до того при нальоті ворожої авіації завжди зчинялася велика стрілянина: у прифронтовому Бердичеві знаходилось багато зенітних батарей. Цього разу залізничний вузол бомбили так потужно, що в будинках у радіусі одного кілометра повилітали шибки, повідкривалися двері. Від вокзалу та залізничних колій залишились лише руїни. Саме у цей час на залізничних коліях стояв ешелон з боєприпасами та ешелон із пораненими та медперсоналом госпіталю для легкопоранених №4536 (дислокувався у Бердичеві з 1 лютого). Цей день став останнім для поранених бійців, персоналу госпіталю, також і для самого госпіталю – в подальшому його розформували.

Через декілька годин після нальоту станція і навколишня місцевість здригнулись від вибуху величезної сили – спрацювала бомба сповільненої дії. На місці вибуху виникла воронка такої глибини, що підземні води відразу затопили її дно.

Людей від авіаційного нальоту загинуло багато – рахунок йшов на сотні.

Лише ціною величезних зусиль працівників транспорту та за допомоги жителів міста рух поїздів по станції було відновлено через 6 годин. Саму будівлю вокзалу вирішили не відновлювати – не було з чого. Станційні служби – каси, зал очікування та інші – розмістили у сусідніх спорудах, що вціліли під час нальоту.

1987 – Бердичівському хору ветеранів війни та праці присвоєно почесне звання “Народний”. З жовтня 1987 року і донині керівником хору є досвідчений хормейстер Юрій Петрович В’ялов.

Головна