додому Бердичів 19 серпня в історії міста Бердичів

19 серпня в історії міста Бердичів

99
0

2006 р. — вперше у місті Бердичівська громадська молодіжна організація “Фенікс” при підтримці Всеукраїнської спілки “Берегиня України” та Бердичівського міськвиконкому провела гру-випробування “Ключі від міста”. За допомогою різних ігрових життєвих ситуацій учасники гри повинні були проявити вміння орієнтуватись у екстремальних ситуаціях та продемонструвати знання з історії рідного міста. Переможцем першої гри-випробування стала молодіжна команда машинобудівного заводу “Прогрес”. Вона отримала символічний “Ключ від міста”, який зберігала до наступної гри, що відбулась через рік.

2004 р. — рішенням виконкому міської Ради за багаторічну працю в органах здоров’я, розвиток хірургічної служби міста, високий професіоналізм колишньому лікарю-хірургу Центральної міської лікарні, голові правління “Лікарняна каса міста Бердичева” Припутницькому Василю Івановичу присвоєно звання “Почесний громадянин міста Бердичева”. Василь Іванович очолив хірургічну службу Бердичівської ЦМЛ у 1974 році, з 1990 по 1997 рік керував відділенням гнійної хірургії. Загалом 31 рік працював Василь Припутницький в центральній міській лікарні, провів тут більш як 20 тисяч операцій.

1944 р. — через півроку з дня звільнення Бердичева від німецько-фашистських загарбників на Загребеллі відновила свою роботу православна Свято-Троїцька церква (храм діяв і в період окупації, але напередодні звільнення міста його закрили). Храм передали релігійній громаді. Ще через рік – 5 серпня 1945 року – на пам’ять ікони Божої Матері Почаївської у Свято-Троїцькій церкві була відслужена перша Божественна Літургія. З цього часу храм відкритий для богослужінь.

1941 р. — в окупованому Бердичеві виходить перший номер газети “Нова доба” – органу німецької окупаційної влади (видавництво ім. Б. Хмельницького по вул. Білопільська, 35). Тираж газети — 11 тисяч екземплярів, періодичність — 2 рази в тиждень, окрім цього додаток 1 раз на тиждень, вартість газети становить 80 копійок. Редактором газети стає В.Т. Семенюк, який у довоєнний час вчителював в одній із шкіл Бердичева та навчався у Житомирському педінституті. Певний час він був також особистим секретарем депутата Верховної Ради СРСР. До редакції “Нової доби” увійшли і колишні працівники газети “Радянський шлях” – коректори Євген Мартинович Ярмолюк, Іван Ярмолюк та інші. Навколо бердичівської газети утворюється група національно свідомої інтелігенції. У першому номері газети друкується розпорядження голови Житомирського обласного Управління Яценюка про те, що “хати й установи прикрашувати жовто-блакитними прапорами. (Вгорі має бути жовтий, внизу – блакитний кольори)”.

1926 р. — в Бердичеві відкрито акушерсько-гінекологічну лікарню.

1919 р. — війська Першого корпусу Української Галицької армії разом із Запорізькою групою під загальним командуванням генерала М. Тарнавського опівдні зайняли Бердичів, яким до цього часу володіли більшовицькі війська. В боях за Бердичів бійцями УГА було здобуто два бронепоїзди, 11 гармат, 50 кулеметів та значну кількість продовольства та амуніції.

1919 р. — у селі Скраглівка нині Бердичівського району народився Борисюк Микола Кіндратович – учасник Великої Вітчизняної війни, педагог. Микола Кіндратович з 1971 по 1981 рік працює директором середньої школи №17, він відмінник народної освіти України, нагороджений багатьма освітянськими відзнаками, його портрет двічі поміщався на міській Дошці Пошани. Також Микола Кіндратович неодноразово обирався депутатом Бердичівської міської ради. У червні 2009 року Миколі Кіндратовичу Борисюку за багаторічну освітянську роботу, активну участь у громадському житті міста Бердичева присвоєно звання “Почесний громадянин міста Бердичева”.

1919 р. — в селі Сазонівка Оржицького району Полтавської області народився Шепелюк Микола Юхимович (1919-2007) – педагог та краєзнавець. Микола Шепелюк з 1952 року проживає на Бердичівщині, працює у школах району – викладає українську літературу та мову. З початку 1980-х років, фактично перебуваючи вже на пенсії, присвячує себе створенню музею історії села Терехове та англійського письменника, уродженця Терехового, Джозефа Конрада. Ним зібрана низка матеріалів, створено експозиції нового музею, який відкрив свої двері 5 грудня 1987 року. Микола Шепелюк став першим директором цього закладу, він доклав багато зусиль для налагодження зв’язків з вченими-конрадознавцями Росії, Польщі, Великої Британії, США, Франції. Діяльність музею високо оцінена як в Україні, так і за кордоном – у 1993 році йому присвоєно звання “Народний”, а Микола Шепелюк отримав звання “Заслужений працівник культури і мистецтв” Республіки Польщі. Помер Микола Юхимович Шепелюк 3 березня 2007 року, похований у селі Завітне Вільшанського району Кіровоградської області.

http://my.berdychiv.in.ua/