додому Бердичів 18 травня в історії міста Бердичів

18 травня в історії міста Бердичів

81
0

2003 р. — у Бердичеві проходять IV Дні польської культури. До міста прибули гості з Польщі, України, Молдови, Білорусі та Росії. Польську делегацію очолив Генеральний консул Республіки Польща в Україні Сильвестер Шостак. В концерті, який пройшов у міському Палаці культури, взяли участь творчі колективи і артисти з Бердичева, Житомира, Вінниці, Володарськ-Волинського, Білорусі і Молдови. Серед польських митців були капела “Buki”, клуб танцю “Impuls” та ін. В рамках проведення IV Днів в Бердичеві при загальноосвітній школі №15 відкрито Польський Центр.

2000 р. — рішенням виконкому міської Ради №291 за вагомий внесок у вирішенні соціально-економічних проблем територіальної громади міста Бердичева народному депутату України від територіального виборчого округу №65 Ковалку Михайлу Петровичу присвоєно звання “Почесний громадянин міста Бердичева”. Михайло Ковалко у 1998 році був обраний Народним депутатом України від виборчого округу, до якого входить Бердичів. Впродовж наступних років депутат допомагав вирішувати місту численні соціально-економічні проблеми.

1999 р. — у Бердичеві розпочала свою роботу Міжнародна науково-краєзнавча конференція, присвячена 200-річчю від дня народження видатного французького письменника Оноре де Бальзака (1799-1850). По результатам роботи конференції вийшов друком науковий збірник “Бердичівська земля в контексті історії України”, що вмістив у собі науково-краєзнавчі матеріали, представлені учасниками конференції.

1999 р. — до 200-річчя з дня народження французького письменника Оноре де Бальзака на будинку костьолу Святої Варвари відкрито меморіальну дошку з присвятним написом “В костьолі Святої Варвари 2 березня 1850 року вінчався Оноре де Бальзак та графиня Евеліна Ганська”. Відкриття меморіальної дошки благословив єпископ-ординарій Києво-Житомирської дієцезії Ян Пурвінський.

1927 р. — Бердичів відвідали нарком військових та флотських справ СРСР Клим Єфремович Ворошилов та “командувач України і Криму” Йона Еммануїлович Якір – радянський військовий діяч, один з головних військових у боротьбі за встановлення радянської влади на Україні.

1844 р. — за розпорядженням Волинської духовної консисторії закрито друкарню, що діяла в Бердичеві при кляшторі Босих кармелітів. В указі причини закриття друкарні пояснювалися таким чином: “…для большей правильности в печатании духовных книг, и для отвращения могущих вкрастся в оныя ошибок и злоупотреблений, Государь Император за благо признать изволил Высочайше повелеть… типографию закрыть и продать с публичного торга”. Але справжня причина полягала в тому, що уряд мав намір покінчити з польсько-католицьким культурним впливом в Україні. Кармеліти звернулися з проханням дозволити їм друкувати хоча б славнозвісні бердичівські календарі, але і в цьому їм було відмовлено.

1768 р. — до Бердичева підійшло восьмитисячне російське військо на чолі з генерал-майором Петром Микитовичем Кречетніковим, яке взяло в облогу бердичівську кармелітську фортецю. В фортеці під керівництвом генерала Казимира Пуласького (Kazimierz Michal Waclaw Wiktor Pulaski, 1746-1779) схоронився загін барських конфедератів – членів військово-політичного об’єднання польської шляхти, яке було спрямоване проти короля Станіслава Августа Понятовського і Російської імперії. Петро Кречетніков наказав встановити гарматні батареї і розпочати безперервний обстріл кляштору. Генерал-майор Кречетніков був відомий тим, що проводив занадто великі побори в тих місцевостях, де проходило його військо.