додому Бердичів 15 серпня в історії міста Бердичів

15 серпня в історії міста Бердичів

96
0

2014 р. — у Всеукраїнському Санктуарії Матері Божої Святого Скапулярія у день Урочистості Внебовзяття Пресвятої Діви Марії сталась знаменна та історична подія: вперше за останні десятки років у Верхньому Храмі після реставрації відбулось рукоположення у священики брата Ордену Босих Кармелітів. З рук Архієпископа, Ординарія Київсько-Житомирської дієцезії Петра Мальчука рукоположений у сан священика брат-диякон Марек Громотка OCD.

2001 р. — рішенням виконкому міської Ради №530 від 15 серпня 2001 року за вагомий внесок у вирішенні соціально-економічних проблем територіальної громади міста Бердичева, популяризацію продукції вітчизняного товаровиробника, велику благодійну допомогу та враховуючи звернення колективу ВАТ “Бердичівський пивоварний завод” Леону Романовичу Ліпецькому присвоєно звання “Почесний громадянин міста Бердичева”. На цьому відзначення заслуг Леона Романовича перед міською громадою не завершиться: за внесок у розвиток міста Леон Романович Ліпецький відзначений Орденом Бердичева “За заслуги” (№2), а Указом Президента України Віктора Ющенко Леона Романовича у вересні 2005 року нагороджено орденом “За заслуги” третього ступеня.

1968 р. — цього дня прийнято в експлуатацію дитячий садок-ясла машинобудівного заводу “Прогрес”, які розташувались у триповерховому будинку по вул. Карла Лібкнехта, 86 (нині вулиця Європейська).

1921 р. — з метою відновлення роботи водопроводу, який був зруйнований під час україно-російської війни, а машинна станція (забезпечувала роботу водопостачання) – під час пожежі у липні 1920 року, у Бердичеві побудовано нове приміщення для машинної станції. У цьому приміщенні розмістили відремонтоване обладнання.

1901 р. — у місті відкрилася сільськогосподарська та промислово-реміснича виставка. Опівдні настоятель Успенського собору о. Андрієвський відслужив молебень, на якому були присутні київський губернатор Ф.Ф. Трєпов з дружиною, голова Київського сільськогосподарського товариства князь М.В. Рєпнін та інші урядовці. Головою виставки став один з найбільш прогресивних землевласників повіту Андрій Іванович Косіч. До відкриття виставки ним було підготовлено краєзнавчий нарис “Город Бердичев и Бердичевский уезд: Статистический очерк в сельскохозяйственном, бытовом и других отношениях” (1901). У бердичівській виставці прийняло участь 286 експонентів. Після її закриття 214 експонатів були удостоєні почесних дипломів та медалей. Виставка засвідчила, що місто продовжує зберігати певне торгове і промислове значення, однак основна частина капіталів була вже спрямована на вирощування цукрових буряків і виробництво цукру. Так, 9 цукрових заводів Бердичівського повіту виробляли цукру у 20 разів більше, ніж потрібно було для задоволення потреб місцевого ринку.

1815 р. — цього дня відбувся обряд урочистого закладення храму і спорудження нового фундаменту навколо стін старої дерев’яної Успенської церкви. Розпочалось будівництво нової, вже кам’яної, церкви Успіня Божої Матері – архітектурної перлини Бердичева, яка згодом була знищена більшовицькою владою у 1936 році.

1765 р. — цього дня в містечку Бердичів вперше розпочався Успенський ярмарок, що тривав 6 тижнів. Дозвіл на організацію цього ярмарку від короля Станіслава II Августа Понятовського отримав власник Бердичева князь Удальрик Радзивілл. Ставши щорічним, ярмарок мав велике міжнародне значення і завдяки низьким податкам відігравав головну роль у піднесенні економіки містечка та округи. Під час ярмарку населення в Бердичеві з приїжджими збільшувалось вчетверо, приїжджі на ярмарок розташовувались на околицях міста, ставили свої намети. В місті торгівля йшла у різних місцях: ятках, сходках (нині Соборна площа), в старому місті (біля мурів кляштора-фортеці). На ярмарок приїздили купці з Російської імперії, Австрії, Німеччини, Туреччини та інших країн. Торгували зерном, льоном, вовною, шкірами, виробами з дерева, посудом, смолою, дьогтем, рибою, цукром, полотном, сукном, шовком, галантереєю, плугами, косами та іншими виробами із заліза, ювелірними прикрасами. З імпортних товарів мали попит кава, тютюн, цитрусові, горіхи, прянощі, столітні вина тощо. Нажаль, у 1856 році Успенський ярмарок переносять до Києва, що стало серйозним ударом по економіці Бердичева.