додому Бердичів 15 вересня в історії міста Бердичів

15 вересня в історії міста Бердичів

114
0

2011 р. — у переддень професійного свята в Бердичеві відбулось відкриття оновленої пожежної частини по вулиці Мостовій.

2009 р. — у Посольстві Німеччини у Києві відбулась українська прем’єра документального фільму “Бердичів” про Голокост у нашому місті. Показ фільму був приурочений до 68-ї річниці Бердичівської трагедії. Цей фільм – частина роботи влади Німеччини по збереженню пам’яті про Голокост європейського єврейства. Автор фільму – німецький режисер Томас Верніке – у грудні 2007 року побував у Бердичеві, де зустрівся з євреями, що пережили Голокост – Михайлом Ваншельбоймом, Ідою Берзон, Беллою Рейнсдорф, Ісаком Бакмаевим, а також зі свідками тих подій – Надією Гончарук, Оленою Латик та іншими.

1997 р. — у висвяченому Свято-Преображенському храмі Української Православної Церкви Київського Патріархату, що розміщений на вулиці Червоній, 28, відбулась перша Служба Божа. Під час першого богослужіння, на яке зібралося чимало мешканців міста переважно похилого віку, бажаючі мали змогу сповідатися й причаститися.

1991 р. — вперше за п’ятдесят років у Бердичеві відбулась заупокійна відправа на місці розташування єврейського гетто, звідки у вересні 1941 року пішли у небуття біля 30 тисяч євреїв Бердичева та округи. Траурний мітинг пройшов на вулиці Миру, яку від магазину “Валентина” до міського ринку заполонили тисячі бердичівлян. Слово перед мікрофоном взяли родичі тих, хто загинув у вересні сорок першого, виступили й ті, кому вдалося врятуватись завдяки допомозі простих людей. Траурний молебень відправив рабин, який прибув з Нью-Сквири (США). По завершенні мітингу учасники колоною рушили до фортеці, на території якої знаходиться братська могила. Попереду колони майоріли державний червоно-синій прапор України, прапор Ізраїлю та, як ознака нового часу, жовто-блакитний прапор. На братській могилі слова промови виголосили настоятель Свято-Миколаївської церкви отець Григорій та член міської єврейської общини Михайло Вінер.

1941 р. — в ніч з 14 на 15 вересня район єврейського гетто біля Яток був оточений окупаційними військами та поліцією. На світанку спеціальна зондеркоманда айнзацгрупи “С” почала виганяти людей на базарну площу. Немічних хворих і слабких, в основному стариків і дітей, вантажили на 3- та 5-тонні автомашини, інших гнали великими партіями пішки до місць страти. Щоб заглушити крики й плач приречених, під час розстрілу весь день над місцями страти кружляли чотири німецькі літаки. Всього цього дня було страчено 18640 мирних жителів. Бердичівська трагедія вересня 1941 року – перший масовий геноцид єврейського населення, здійснений гітлерівцями в Європі. У 1983 році на правому боці дороги, що веде з Бердичева на Райгородок, встановлено пам’ятний знак – вертикальну стелу з граніту. У 1987 році в п’яти місцях масових поховань також встановлено меморіальні знаки. У Бердичеві на місці, де знаходилось єврейське гетто, у 1999 році встановлено пам’ятний знак з присвятним написом на українській мові та івриті: “В цьому районі в 1941 р. було розташоване єврейське гетто. Звідси пішли у вічність 30 000 євреїв м. Бердичева, розстріляних фашистами”.

1904 р. — поліції міста Бердичева вдалося вислідити типографію соціал-демократичної групи, що нелегально діяла у місті. В ніч на 15 вересня типографію було розгромлено. Під час обшуку на квартирі, де розміщувалась типографія, агенти охранки виявили більше одного пуда типографських шрифтів, біля 1600 екземплярів прокламацій соціал-демократичної групи, іншу нелегальну літературу.

Головна