додому Бердичів 11 березня в історії міста Бердичів

11 березня в історії міста Бердичів

51
0

1996 р. — виконавчий комітет Бердичівської міської ради приймає рішення №96 про закриття середньої школи №9, що розміщена в будинку по вулиці Свердлова, 26/2 (нині вулиця Вінницька). Будинок, який займала школа, збудували на початку XX століття, і за час своєї експлуатації він став непридатним до подальшого використання – основні будівельні конструкції загрожували обрушенням. Через деякий час після прийняття рішення про закриття, а саме 1 квітня 1996 року навчання в школі №9 припинилося назавжди. Сам будинок знесли в серпні 1997 року, на його місці згодом з’явилась автозаправна станція.

1944 р. — постановою Ради Народних Комісарів СРСР Герою Радянського Союзу полковнику Володимиру Васильовичу Луппову, що загинув 5 січня 1944 року в боях за визволення міста Бердичева, посмертно присвоєно військове звання “генерал-майор”. Володимир Луппов після загибелі був похований у Бердичеві, в 1950 році перепохований у Москві на Ново-Дівочому кладовищі. В Бердичеві одна з вулиць носить ім’я Героя, на одному з будинків цієї вулиці встановлено меморіальну дошку на його честь.

1924 р. — у Бердичеві в сім’ї робітника-залізничника народилася Зоя Матвіївна Милашевська (1924-1994) – прозаїк, з 1970 року член Спілки письменників СРСР. В дитинстві Зоя тяжко захворіла, хвороба на все життя прикувала її до ліжка. Та незважаючи на трагічні життєві обставини, Зоя не зламалася, відшукала в собі сили вистояти. Вона заочно отримала вищу освіту, займається перекладами оповідань з англійської і французької. У 1964 році в республіканському журналі “Дніпро” Зоя Милашевська надрукувала своє перше оповідання. А згодом були й інші твори – повісті “І знову дощ” (1966), “Повість про вчительку” (1970), “Кохання мужніх” (1976). Померла Зоя Матвіївна в серпні 1994 року, похована в Бердичеві на міському кладовищі. У 1996 році рішенням Бердичівської міської ради провулок Газопровідний міста Бердичева, де розташований будинок, в якому проживала письменниця, перейменовано на вулицю імені Зої Милашевської (у 2011 році провулку повернули попередню назву).

1917 р. — у Бердичеві війська місцевого гарнізону присягнули на вірність Тимчасовому уряду: на Соборній площі в каре вишикувались військові підрозділи, їх оточила велика юрба людей. В середині каре розмістились вищі офіцерські чини та духовенство. На площі майоріли червоні прапори та щити з лозунгами “Да здравствует свободная Россия!”, “Да здравствует Государственная дума и народ!”, “Боже, храни народ и армию!”. О 10 годині ранку на автомобілі приїхав генерал від кавалерії Олексій Брусилов, що обіймав посаду Головнокомандувача Південно-Західного фронту. Він виголосив урочисту промову. Потім під відкритим небом відслужили молебень і війська прийняли присягу. Наприкінці заходу під звуки оркестру війська пройшли урочистим маршем.

1905 р. — на знак протесту на репресії, що чинились адміністрацією заводу “Прогрес”, робітники токарного відділення накинули на голову майстру Бичковському мішок, кинули його в тачку та з криками “Ура!” вивезли за ворота заводу. Реакція адміністрації заводу не забарилась – оголосили про звільнення 10 організаторів цієї акції. Та погрожуючи припиненням роботи, працівники заводу зажадали відміни цього рішення. Налякана стійкістю та рішучістю робітників, адміністрація виконала вимоги і відновила звільнених на роботі.

http://my.berdychiv.in.ua/