додому Бердичів 1 листопада в історії міста Бердичева

1 листопада в історії міста Бердичева

50
0

2002 р. — у Бердичеві розпочав свою діяльність перший будинок сімейного типу, який отримав назву “Веселка”. Батьки-опікуни Анатолій та Людмила Колодзінські виховують тут п’ятьох прийомних дітей. Будинок для них придбала церква “Новий час” (пастор Леонід Жучков), а кошти на утримання дітей виділяються з міського бюджету.

1999 р. — у місцевому підрозділі Укртелекому завершено монтаж необхідного обладнання та розпочато надання послуг з доступу до мережі Інтернет для жителів Бердичева. Укртелеком надає як комутований доступ (по існуючим телефонним лініям), так і доступ по виділеним лініям зв’язку. Для цього використовуються 2 модеми доступу до сервера за серійним номером –061 та аналоговий канал через модем на сервер Житомирської дирекції ВАТ “Укртелеком” зі швидкістю 33,6 кБ/с. Укртелеком став другим провайдером у місті, хто розпочав надання цих послуг.

1999 р. — у Бердичеві послуги з надання доступу до мережі Інтернет розпочало надавати ТОВ “Вебсервіс”, яке стало першим приватним місцевим провайдером цих послуг. Для зв’язку зі світом провайдером за допомогою житомирської фірми ISP “Імпульс” було організовано радіоканал зі швидкістю 2 Мб/с, довжина якого становила 38 км.

1988 р. — з цього дня у Бердичеві введено цілодобовий режим роботи ліфтів у багатоповерхових будинках. До цього ліфти працювали лише в денний час, що привносило певні незручності жителям багатоповерхівок.

1988 р. — у Києві проходить Всесоюзна виставка квітів, на якій серед інших представлено експонат бердичівського Зеленого господарства (виконроб Марія Мончинська). Працівники підприємства запропонували гостям виставки композицію під назвою “Глобус”, створену з живих квітів: кожен материк, кожне море, океан, тощо – все складалося з різних видів квітів (алератума, алісума, чорнобривців тощо), а довершували композицію два голуби миру. Вся споруда оберталася навколо власної осі, що справило неабияке враження на членів журі. У результаті композиція бердичівлян отримала призове місце, а працівники Зеленого господарства – заслужену нагороду.

1987 р. — у хмелерадгоспі “Райгородок” цього дня відбулось урочисте відкриття сільського Будинку культури. На урочистому мітингу, який з цієї нагоди пройшов на прощі перед входом до Будинку, перед жителями села та численними гостями виступили голова райвиконкому В.П. Сухораба, директор хмелерадгоспу А.Й. Барановський, начальник СПМК-9 М.О. Трохимов (його організація виконала будівельне замовлення хмелерадгоспу) та інші. Символічний ключ від нового Будинку культури отримала його директор Зоя Станіславівна Муц.

1970 р. — у Бердичеві по вулиці Руська, 26, відкрився дитячий садок №28 “Казка”. На час відкриття в садочку функціонує 15 груп, його відвідує 480 дітей. Першим і незмінним керівником ДНЗ №28 на протязі багатьох років стала Катерина Миколаївна Швець. За здобутки у педагогічній праці Катерина Швець в наступні роки була відмічена численними нагородами та відзнаками, серед яких: “Відмінник освіти України”, “Заслужений працівник освіти України”, нагрудний знак “Софія Русова”. Також Катерина Миколаївна Швець обиралась депутатом міської ради 5-и скликань.

1938 р. — при КВД інвалідів Бердичівського міського Собезу відкрилася контора бюро доручень для обслуговування населення міста і району по усіх адміністративних установах та адресному столу. Бюро знаходилося по вул. К. Лібкнехта, 12 (нині вулиця Європейська).

1884 р. — у Бердичеві народився Дер Ністер (справжнє ім’я Пінхус Менделевич Каганович, 1884-1950) – відомий єврейський письменник, що писав на ідиш. Дер Ністер розпочинав як символіст. Згодом, зіткнувшись з неможливістю друкувати свої твори в Радянському Союзі, перейшов до реалізму. Він переводить на ідиш “Жерміналь” Еміля Золя, “Голос крові” Джека Лондона, “Хаджі Мурат” Льва Толстого, “Муму” Івана Тургенєва, ряд творів російських та українських радянських письменників. Дер Ністер – автор роману “Ді мішпохе Машбер” (“Сім’я Машбер”). Роман був задуманий як епопея, що описує картину розпаду традиційних устоїв і зв’язків єврейського суспільства в період між 1870 та 1917 роками (на івриті машбер – “криза”). Дія двох перших томів роману проходить у Бердичеві. Дер Ністер був репресований по звинуваченню в “буржуазному націоналізмі” під час сталінського розгрому єврейської культури в СРСР у 1949 році. Помер 4 червня 1950 року в тюремній лікарні на станції Абезь (Комі АРСР) від зараження крові. Реабілітований посмертно.

1765 р. — у цей день у Бердичеві, починаючи з 1765 року, щорічно розпочинався Дем’янівський ярмарок, який тривав три тижні. Це був один з найбільших бердичівських ярмарків, серед яких були також літні Онуфріївський (починався 12 червня) і Успенський (15 серпня), що тривали по 6 тижнів; Йорданський (8 січня) і Похвальний (23 березня). Сучасники порівнювали бердичівські ярмарки з дрезденськими, річний прибуток яких становив понад 20 млн. Сюди приїздили купці з Російської імперії, Австрії, Німеччини, Туреччини та інших країн. Торгували зерном, льоном, вовною, шкірами, виробами з дерева, посудом, смолою, дьогтем, рибою, цукром, полотном, сукном, шовком, галантереєю, плугами, косами та іншими виробами із заліза, ювелірними прикрасами. З імпортних товарів мали попит кава, тютюн, цитрусові, горіхи, прянощі, столітні вина тощо. Особливо славилися ярмарки кіньми. Під час ярмарків табуни коней, рогатої худоби, овець займали території навколо міста і на площі біля Свято-Троїцької церкви. На ярмарки приганяли близько 15-ти тисяч голів рогатої худоби і близько 15-ти тисяч степових коней, не рахуючи табунних.

http://my.berdychiv.in.ua/