додому Бердичів 1 квітня в історії міста Бердичів

1 квітня в історії міста Бердичів

199
0

2009 р. — у виставковій залі Музею історії міста Бердичева під патронатом Бердичівської міської організації ветеранів відкрилась чергова персональна виставка карикатур бердичівлянина Олега Олександровича Федорука під назвою “У Бердичеві кажуть…”. Це вже третя персональна виставка відомого у Бердичеві карикатуриста. Детальніше…
1997 р. — у приміщенні міського Палацу культури відкрилась перша персональна виставка карикатур місцевого художника Олега Олександровича Федорука. Олег Федорук проживає в Бердичеві з 1960 року. Він став співавтором пам’ятних знаків у місті: учасникам комсомольсько-молодіжного підпілля, “25 років Перемоги”, ілюстрував поетичну збірку бердичівського письменника Михайла Степанюка “Ревнивець” (1993). Його малюнки постійно з’являються на сторінках міськрайонної газети “Радянський шлях” (нині “Земля Бердичівська”) та обласної “Радянської Житомирщини” (нині газета “Житомирщина”).
1996 р. — цей день став останнім для середньої школи №9 – її закрили на підставі рішення виконавчого комітету Бердичівської міської ради №96 від 11 березня 1996 року про закриття школи, оскільки вона була розміщена у аварійному будинку по вулиці Свердлова, 26/2 (нині вулиця Вінницька). Дітей, що навчались у школі №9, перевели до середньої школи №3 по вулиці Пушкіна. Туди ж переїхав і інвентар школи. Будинок школи №9 був збудований на початку століття, у ньому в різні роки діяли єврейська гімназія, трудова школа, середня школа №9. Будинок знесли у серпні 1997 року і на його місці у 2000 році збудували автозаправну станцію.
1988 р. — районним вузлом зв’язку у Бердичеві в мікрорайоні М’ясокомбінату введено в експлуатацію нову автоматичну телефонну станцію ємністю 1000 телефонних номерів (відома під назвою АТС-29). Введення нової АТС дозволило частково зняти напругу з телефонізацією осель жителів цього мікрорайону, хоча нова АТС по своїй суті і не була повноцінною телефонною станцією – всі виклики абонентів цієї станції проводились виключно через центральну АТС-2, яка знаходилась на вулиці Свердлова (нині вулиця Вінницька). Лише у 2006 році після реконструкції телефонної мережі міста було проведено модернізацію цієї станції, що поліпшило якість зв’язку, АТС отримала новий індекс -79.
1945 р. — в Бердичеві відбувся перший недільник: жителі міста працювали у неділю по відновленню шкоди, заподіяної німецькими загарбниками народному господарству в період окупації міста.
1944 р. — цього дня комісія судово-медичних експертів під головуванням доктора Фесюка М.В., членів – лікарів Дацкевича Г.П., Піоро С.П., Осинського, в присутності уповноваженого Житомирської обласної комісії молодшого лейтенанта міліції Михайлова І.В., члена Бердичівської міської комісії майора держбезпеки Сіткіна А.Є. і члена комісії – священика Миколи Зелінського провела ексгумацію трупів – жертв німецько-фашистських окупантів та їх спільників, які виявили в двох могилах на південь від Бердичева, на 7-му кілометрі шосе Бердичів-Вінниця (поряд з селом Хажин). Під час розкопок в могилах виявлені людські трупи різної статі і віку, всього виявлено 10656 людських трупів. На всіх трупах спостерігаються сліди вогнепальних ушкоджень, в більшості випадків в черевну порожнину і груди. Дитячі трупи слідів вогнепальних поранень не мають – вірогідно діти були кинуті в ями живими. За ступенем розкладання трупів і характером змін на них, а також за станом одягу можна припускати, що трупи поховані в листопаді-грудні 1941 року.

http://my.berdychiv.in.ua/