додому Бердичів 1 вересня в історії міста Бердичів

1 вересня в історії міста Бердичів

100
0

2003 р. — поряд зі входом до Швайківської загальноосвітньої школи відкрито пам’ятний знак на честь воїнів-афганців. Пам’ятний знак увіковічує жителів сіл Райки та Швайківка, воїнів-афганців, що загинули в Республіці Афганістан: Патея Анатолія Івановича (1966-1985), Живуна Сергія Олександровича (1966-1985), Чумака Петра Миколайовича (1964-1983). Сергій Живун, Анатолій Патей та Петро Чумак були випускниками Швайківської загальноосвітньої школи. Ініціатором його відкриття став керівник сільгосппідприємства села Швайківка, воїн-інтернаціоналіст Михайло Плисківський.

2002 р. — у місті виходить друком новий телефонний довідник абонентів телефонної мережі ВАТ “Укртелеком”. Укладений станом на 1 лютого 2002 року, він містить як повний перелік абонентів міста Бердичева та району, так і різноманітну довідкову інформацію, коди міжміських та міжнародних напрямків автоматичного зв’язку. Видавцем телефонного довідника на замовлення вузла зв’язку стала друкарня ПП Романович, він же проводив його реалізацію. Вартість довідника в м’якій палітурці становить 10 гривень. Бердичівська поліграфічна фабрика викупила частину тиражу і виготовляла довідник у твердій палітурці. Вартість такого варіанту становила 14 грн. Попередній телефонний довідник було надруковано у Бердичеві у далекому 1986 році.

2002 р. — в Бердичеві з початком нового навчального року відкрилась єврейська школа. У перший навчальний рік був здійснений набір учнів лише до початкових класів. Планується, що діти будуть навчатись за загальноприйнятою в Україні шкільною програмою. Крім того вони будуть вивчати мову іврит та єврейські звичаї.

1977 р. — свої двері для учнів відкрив новий навчальний заклад міста – професійно-технічне училище №12. Училище створили у лютому місяці цього ж року з метою забезпечення підготовки кваліфікованих робітників для шкірзаводу. Училище розмістилось у новій будівлі по вулиці Житомирській, 74-а. Цей заклад став єдиним в СРСР училищем за профілем підготовки кадрів для шкіряної промисловості: тут навчали професіям “контролер сировини та напівфабрикатів”, “витягувальник шкір”, “колорист-апретурник”, “лаборант”. Перший набір учнів був з дворічним терміном навчання, через рік відбувся набір з трирічним терміном навчання з отриманням повної середньої освіти та професії.

1976 р. — цього дня відбулось урочисте відкриття нового триповерхового навчального корпусу середньої школи №4 на 1176 учнівських місць, який побудувати силами БМУ “Промжитлобуд-6” по вулиці Вінницькій (до цього школа займала одноповерхове приміщення по вулиці Урицького). Символічний ключ від нової будівлі директору школи Володимиру Миколайовичу Осовському передав бригадир комсомольсько-молодіжної бригади БМУ О.Ш. Блехер. Почесне право перерізати стрічку було надане першому секретареві міськкому Компартії України Г.О. Готовчицю. Фактично цю місію виконала першокласниця, яку він тримав на руках.

1976 р. — цього дня відкрив свої двері для учнів міста міжшкільний навчально-виробничий комбінат, який розмістився в приміщеннях колишньої восьмирічної школи №13 по вулиці Красіна, 20. Комбінат став першим навчальним закладом такого типу в Житомирській області. В комбінаті учні опановували основи семи професій, навчання в комбінаті тривало протягом двох років, навчались учні 9-х та 10-х класів середніх шкіл міста. Велику допомогу в створенні цехів і обладнанні класів надали підприємства міста, зокрема, заводи “Прогрес”, “Комсомолець”, АТП-11837, шкірзавод, швейна фабрика, спецавтобаза, управління торгівлі. Більш як 30 років функціонував цей навчальний заклад і припинив свою діяльність 1 червня 2008 року.

1971 р. — середня школа №17, яку побудували по вулиці Паризької Комуни, прийняла своїх перших учнів у кількості 800 чоловік. Цього дня бригадир БМУ-4 Павло Демков вручив символічний ключ від новозбудованої школи Сергію Святецькому. Першим директором нової школи стає Микола Кіндратович Борисюк – педагог, відмінник народної освіти України, учасник Другої світової, Почесний громадянин міста Бердичева (2009). Микола Кіндратович разом із завучем Гулевич Іриною Пилипівною, заслуженим вчителем УРСР, доклали чимало зусиль, щоб нова школа стала відомою у місті як установа з високим рівнем навчання та військово-патріотичного виховання.

1965 р. — у місті по вулиці Карла Лібкнехта, 56, урочисто відкрито нову триповерхову будівлю середньої школи №1 (нині загальноосвітня школа з поглибленим вивченням іноземних мов ім. Т.Г. Шевченка). Стрічку при вході до школи перерізали відмінниця-другокласниця Наталія Рикова та учні Володимир Тучак і Валентина Ульянова.

1962 р. — у Бердичівському машинобудівному технікумі почалася підготовка техніків для машинобудівної промисловості за заочною формою навчання.

1961 р. — цього дня середня школа №15, яку побудували по вулиці Карла Маркса, 5, прийняла своїх перших учнів.

1960 р. — у Бердичеві розпочались навчання у школі-інтернат, що створена на базі Бердичівського дитячого будинку №2 (вул. Героїв України, 79). Школа-інтернат складається з двох спальних корпусів, навчального корпусу, їдальні, підсобних приміщень: складів, лазні, овочесховища, крільчатника, свинарника тощо. Житлові корпуси школи нараховували 40 спальних кімнат, розрахованих на проживання 660 учнів.

1956 р. — у Бердичеві по вулиці Білопільській, у містечку газовиків, відкрито семирічну школу №14. У перший навчальний рік у новозбудованій школі розпочали навчання 42 учні.

1944 р. — у приміщенні по вулиці Войкова, 38, розпочинає свою роботу школа №11. Побудував цей будинок на вулиці Бистрицькій у 1897 році купець першої гільдії Давид Абрамович Магазаник. Після російсько-української війни на початку XX століття приміщення було націоналізоване, у 1925 році тут розмістилась єврейська трудова школа. У 1957 році в будинку школи добудовується другий поверх, що значно збільшило кількість навчальних кабінетів.

1939 р. — цього дня розпочала свою роботу новозбудована школа №21 (пізніше перейменована у школу №3), що розташувалася по вулиці Пушкіна. На будівництво цієї школи держава асигнувала понад 600 тис. карбованців. У класних кімнатах за парти сіли 400 учнів, педагогічний колектив складався з 18 чоловік. Першим директором школи призначено Німець Антона Васильовича.

1939 р. — на Загребеллі по вулиці Кривій, 5 (нині вулиця Рози Люксембург), розпочала свою роботу бердичівська українська середня школа №8 (у відповідності до наказу №ВН263 по міському відділі народної освіти від 05.05.1937 року). У двоповерховому приміщенні було розміщено 15 класів, де навчалося 568 учнів. Першим директором середньої школи №8 став П.К. Луцюк.

1930 р. — за наказом Народного Комісаріату охорони здоров’я у Бердичеві відкрито технікум для підготовки середнього медичного персоналу – акушерок і помічників лікарів єдиного диспансеру. На перший курс було зараховано 90 учнів, сімдесят процентів з них – вихідці з робітників, колгоспників, селян. Їх приймали позачергово. Характерним було й те, що без вступних екзаменів приймались особи, які закінчили школу до 1926 року. Половина всіх, що навчалися, одержували державні стипендії. Але у перший рік викладачам і працівникам технікуму довелось агітувати молодь до вступу в навчальний заклад, конкурсу не було ніякого. Саме цей технікум, пройшовши через декілька реорганізацій, перетворився у відомий нині Бердичівський медичний коледж.

1611 р. — Федір (Фридерик, Теодор) Тишкевич, берестейський воєвода, з цього дня передає пану Григорію Черніку в трирічну оренду містечко Бердичів з двома селами – Бистриком і Романівкою, а також з дворами, людьми, міщанами, боярами, тяглими підданими та їх повинностями, чиншами, підводами, полями, ґрунтами, сіножатями, дібровами, млинами і ставами, зокрема, під селом Янушівкою.

http://my.berdychiv.in.ua/