додому Бердичів ШОКУЮЧА подорож (ФОТО). Гриби, цвіль, діти і зниклі комп’ютери. У ПТУ №12...

ШОКУЮЧА подорож (ФОТО). Гриби, цвіль, діти і зниклі комп’ютери. У ПТУ №12 м. Бердичів немає коли сумувати

342
0

Грибок на стінах, недопалки в коридорах, електрична проводка, яка звисає зі стін, дірки у підлозі, сморід, що виїдає очі в туалетах – це не картина з фільму жахів, навіть не зйомки із зони відчуження. Це звичайне професійно-технічне училище №12, де навчаються наші з вами діти.
Почався новий навчальний рік. Навчальні заклади міста усе літо готувались, аби відчинити свої двері перед молодим поповненням та продовжити навчати азам професій інших учнів. Здавалось, що було достатньо часу, аби підготувати все належним чином. Але ми живемо у славному місті, де часто-густо усе робиться заднім числом.

img_5890 img_5888 img_5835 img_5831 img_5893 img_5892 img_5891

12 вересня депутат Житомирської обласної ради від Радикальної партії Олега Ляшка, вирішив завітати до ПТУ-12, аби подивитись, у яких умовах будуть навчатись діти з міста та районів.

Підходячи до самого закладу стало зрозуміло, що господарю у закладі немає. Скрізь не обстрижені кущі, купки будівельного сміття та побутового. Центральний вхід не схожий на центральний зовсім, немає там і державної символіки, як у державних закладах освіти. У вестибюлі картини не дуже, видно, що ремонту ці стіни не бачили вже давно, але біль менш нормальна ситуація. Усі жахи відкриваються потім.

Коли ми з Ігорем Васильовичем підіймались на другий поверх, то помітили ящики, у яких зберігається пісок, яким повинні гасити пожежу. У ящиках разом з піском були і лушпиння від зернят, і пляшки. Поруч не було жодних засобів, якими можна було б взяти цей пісок. Між подвійним склом у вікнах, в коридорі, зібране листя, яке залетіло сюди з дерев. На стелі скрізь грибок, вологість, штукатурка відвалюється. У кабінеті бухгалтерії зі стелі пластами висять приклеєні пластикові декоративні квадратики.

img_5857 img_5846 img_5848 img_5858 img_5905 img_5907 img_5908 img_5909

Керівника закладу на місці не виявилось, і нас привітно зустріла його заступник, Світлана Станіславівна, яка з радістю згодилась показати заклад. Майже над кожним кабінетом висить неізольована проводка. На цьому самому другому поверсі знаходиться комп’ютерний клас…без комп’ютерів. Саме приміщення замкнене, діти вивчають інформатику без комп’ютерів. Хоча кілька років тому навчальному закладу були передані 8 комп’ютерів та один ноутбук, аби діти могли повноцінно проводити навчання. Де вони так і лишилось невідомо. Навіщо комп’ютерний клас без комп’ютера?

На третьому поверсі, де знаходяться інші навчальні класи, картина теж жахлива. По стінах та стелі цвіль, яку вдихають діти, які там навчаються. За сценою, яка знаходиться майже посередині холу третього поверху, знаходиться архів. Там прямо на підлозі, вивалюючись з полиць, лежать важливі документи та підшиті справи. Поки проводили оглядини навчального закладу з’явився його керівник. Він одразу почав жалітись, що йому не дають коштів зовсім ніяких, усе своїми силами та на зароблені кошти дітей. на наше питання, яким чином заклад розпочав свою роботу керівник сказав: «Ну як, взяли та розпочали». Тоді ми попросили надати Акт готовності до навчального року. Як виявилось, такого в закладу немає. Керівник не міг його зробити, бо сам розуміє, що у такому стані неможна було приймати дітей на навчання. Тільки зараз він підготував лист до СЕС, пожежників та інші необхідні структури, аби ті погодили, що діти тут можуть навчатись. І ці листи ще й досі не були відправлені, бо знаходились на столі у керівника закладу.
У розпорядженні закладу є ще одна окремо стояча будівля, де знаходяться класи майстрів. Там учні навчаються перукарській майстерності, навчаються шити, дизайнують, кроять. Умови у класах відносно нормальні, видно, що за це переживають самі працівники та учні, вони спільними зусиллями створюють для себе комфорт, до якого керівнику закладу далеко по-барабану. Окремо треба згадати й вбиральню на першому поверсі, якою користується і персонал, і учні. До неї потрапити ми не змогли, через те, що з порогу стояв такий сморід, що сльози йшли з очей.

Не змогли ми потрапити в їдальню та спортивну залу, бо керівник закладу сказав, що не знає де взяти ключі. Ну і таке буває, приміщення є, але керівник ніби не керівник у них. Але хоч чесно зізнався, що спортивна зала у жахливому стані, але заклад має певні кошти, щоб ї відремонтувати, коли ж це станеться – невідомо, але скоро.
У кабінеті директора відчутно відчувався запах цигарок, на підтвердження того, що у начальному закладі керівник палить, на столі стояла брудна попільничка. А як же закон про заборону паління на територіях навчальних закладів? А як же «обліко морале» вчителя?

Думаю варто ще повернутись і до опису прилеглої до закладу території. Стадіон, м’яко кажучи, у занедбаному стані: трава хоч суха, але не прибрана, скрізь кущі, спортивних снарядів немає. Як там можна проводити заняття з фізичної підготовки – невідомо, це при умові, що спортивна зала теж фактично відсутня. Сміттєві баки були вже такі повні, що навколо них валялись ще цілі купи сміття. На питання депутата, коли ж прибирають сміття, керівник закладу без заминки відповів: «У вівторок, але цей щось не приїхали. Та й вони не кожен вівторок їздять. Взагалі ми їм дзвонимо, коли треба». Так і не зрозуміло, чи у вівторок, чи не кожен, чи не їздять, і взагалі де договір на вивіз сміття.

Окрема тема – благодійні внески. Як виявилось, учні їх здають, бо, як наголошує керівник, коштів з бюджету міста, області чи державного ось уже 10 років ніхто не виділяю. Цікаво, а заробітна платню чим отримується? У бухгалтерії сказали, що немає зафіксованої суми благодійного внеску і що кожен скільки може, стільки здає і, саме головне, з учнів його не вимагають. Але факти говорять про інше. На виписках з банку чітко видно надходження однакових сум від учнів, 500 гривень. Лише кілька разів мені на очі потрапляла сума трохи менша, інші суми дорівнювали рівно п’яти сотням. От мені цікаво, яка дитина, абсолютно добровільно, внесе на рахунок БЕЗКОШТВОНОГО навчального закладу такі немалі кошти? Тим паче ці кошти вони витягують з кишені батьків, а ці батьки говорять, що внески не такі вже й добровільні.

Відсутні у закладі і журнали, де реєструють інструктажі з правил техніки безпеки дітей та персонал. І це при тому, що діти працюють на обладнанні, яке приєднано до мережі 220.

Побачене не те, що шокує, воно вводить у стан відчаю. Діти не можуть навчатись у таких умовах. Керівник очолює заклад з 1999 року і, як я розумію, з того часу тут нічого не змінюється, прогресувати ця людина не хоче і не буде, бо місце вже насиджене. Чому таку людину у відділі освіти досі тримають на займаній посаді, для мене лишається величезним питанням. Тут має відчуватись рука гарного, досвідченого керівника, який кипить любов’ю до дітей та до навчального закладу, а не обкурює їх димом з цигарок та плісняви зсередини.

img_5883 img_5880 img_5881 img_5878 img_5866 img_5871 img_5872 img_5870 img_5917 img_5919 img_5864 img_5904 img_5899 img_5898 img_5900 img_5901 img_5902 img_5897 img_5893 img_5895 img_5911 img_5910 img_5916 img_5860