додому Бердичів Бізнес Черговий бердичівський «разводняк» на житло

Черговий бердичівський «разводняк» на житло

190
0

Питання житла для містян залишається болючою темою. Черга для отримання безкоштовних квартир не рухається вже не один десяток років а натомість по місту є величезна кількість комунальних об’єктів, які просто розвалюються і нікому до них немає діла. Я вже мовчу про будівництво соціально-доступного житла за рахунок бюджетних коштів. Житло будується, але приватними фірмами і, відповідно, ці ж фірми реалізовують квартири за ринковою вартістю.

Одним з будинків, який можна довести до ладу і створити там якісне житло є об’єкт біля дев’ятиповерхівки вул. Житомирські, 43 ( двір за РАЦСом). Колись там жили люди, але будинок розселили, обнесли забором і він собі тихенько розвалюється. Вдень, ризикуючи своїм життям, там лазять діти, а вночі – наркомани (там неодноразово знаходили продукти їх життєдіяльності). До будинку підведені усі комунікації, він є на мапі міста, там міцний фундамент і його потрібно було б реставрувати, але «з головою».

Міський голова «почув» громаду але… підійшов до реалізації плану реставрації з притаманною йому манерою. Для початку на засіданні постійної комісії з інфраструктури, стратегічного розвитку, промоції та міжнародної співпраці міста пані Павлішина розповіла, що є інвестор, який хоче купити цей будинок, добудувати там третій поверх і віддати 2 квартири місту, але цей весь будинок буде будуватись для учасників АТО. На питання, хто ж це такі, у відповідь прозвучало – Міністерство оборони. Це насторожило голову комісії і він звернувся з запитом до Міноборони. Останні відповіли, що ніяких запланованих будівництв на такій адресі у нашому місті немає. З питанням «що це за інвестор?» голова комісії знову звернувся до пані Павлішиної. Таміла Василівна почала розповідати вже іншу історію, що нібито інвестор викуповує будинок у міста, робить там квартири і буде ПРОДАВАТИ їх міністерству оборони для учасників АТО. Ось такі дві зовсім несхожі але дивні історії ми чуємо від заступника міського голови.

Будинок, з готовою документацією, комунікаціями «незалежна експертиза» оцінила в 600 т.грн. з ПДВ. Нічого так ціна, при умові, що якщо будувати новий будинок то тільки увесь пакет документів на кілька мільйонів потягне. Окрім того, навіть ці 600 тисяч місто у бюджеті не побачить, бо саме на цю суму забудовник дасть місту квартири, аж три! Вдуматись у цю цифру 600 тисяч…вартість однієї двохкімнатної квартири у нашому місті (за ринковою вартістю та діючим курсом валют).

Після почутого голова комісії за власний кошт запрошує у місто незалежного експерта з будівництва, який оглянувши будівлю, документи, просто рекомендує, щоб місто само вклало у нього кошти, це близько 6-7 мільйонів гривень. При умові добудови третього поверху тут можна зробити 30 однокімнатних квартир, які б належали безпосередньо місту і саме місто було б їх розпорядником. Погодьтесь, 30 це більше ніж три! Це можливість тридцяти сім’ям учасників АТО отримати житло, а не трьом.
Після таких вагомих аргументів голова комісії порадив пані Павлішиній не виносити дане питання на сесію міської ради, а доопрацювати і, можливо, зробити все-таке вірне рішення. Але… На сесію дане питання все-таки винесли, на здивування голови комісії. Пан Сенча, він же депутат і голова комісії, нагадав міському голові, що це питання комісія не ухвалила і, власне, що ж воно тут робить. Міський голова ніби й не чув. Аргументував, що втратимо інвестора і таке інше. Згадав навіть як майже 10 років тому з міста пішов турецький інвестор, який хотів забудувати цілу вулицю у районі шкірзаводу. Забув він тільки те, що інвестор, знову ж таки, пішов через міського голову, який хотів аби «ця земля залишиться комунальною» і створив усі несприятливі умови для нього.

Далі більше, уже спливала інформація, що розмови з цим «інвестором» ведуться з 2013 року і питання уже «рєшено». Ніхто просто не очікував, що деякі депутати все-таки помітять, що питання протягується і воно, м’яко кажучи, нераціональне для міста.

Скажу вам навіть більше, поки що земельна ділянка, на якій знаходиться будинок в оренді у так-званого «інвестора». Після того, як він повістю відреставрує будинок буде мати повне право подати документи на його викуп.

Кожен депутат, який свідомо прийшов у міську раду, відстоює права мешканців, має це робити не вдома на кухні, а у сесійні залі. Як на мене, це питання дійсно показове для наших обранців. Адже якщо на наступній черговій квітневій сесії більшість проголосує за «продаж» (подарунок) це дасть гідну оцінку роботи кожного депутата.