додому Бердичів Український замах на свободу слова. Журналісти помирають. (ВІДЕО)

Український замах на свободу слова. Журналісти помирають. (ВІДЕО)

129
0

Професія журналіста – це робота, яку, в першу чергу, роблять для висвітлення інформації задля громади, якою б ця інформація не була. Ця професія є одною з найнебезпечніших у нашій країні. Саме у нашій, бо у демократичних країнах влада нормально ставиться до критики, хоч їй це і не подобається.

Страшна новина сколихнула сьогодні українські мас-медіа – вбивство українського журналіста Павла Шеремета, який працював у виданні «Українська правда». Автівка, яка вибухнула о 7.45 ранку, належала редактору видання «Українська правда» Олені Притулі.

Напередодні цього, 19 липня, у Рівному спалили автомобіль ще одного журналіста. О четвертій ранку 30-річний журналіст прокинувся від того, що працює сигналізація від його авто. Чоловік одразу викликав рятувальників. Пожежу загасили, але моторний відсік був понівечений.

Кілька років тому такий самий випадок стався і з редактором щотижневика «Бердичів Діловий», Валерієм Шелепою. Його автівку теж  підпалили, але це вчасно побачила  сусідка.

І ще є багато випадків, які не набувають великого розголосу лише через те, що події відбуваються з маловідомими журналістами у маленьких містечках. Головний експерт з моніторингу свободи слова, Катерина Дячук, у своєму інтерв’ю для http://hromadskeradio.org/, розповіла, що за перше півріччя 2016 року було зафіксовано 129 порушень свободи слова. І це лише іде мова про ті, які зафіксовані, і які відбулись на підконтрольній Україні території. За цей самий період було зафіксовано 23 напади на журналістів. у цьому ж інтерв’ю, відома експерт розповіла про те, що найважча ситуація з органами місцевої влади, які почали активніше перешкоджати журналістам.

Бердичівські журналісти мають постійну змогу впевнюватись у тому, що працювати стає на багато важче. Так, Закон «Про доступ до публічної інформації» є, він ніби діє, але і ним дуже вдало оперують журналістські мізки. Постійні переписки з міською владою, яка у кожному листі не забуває вказати стандартну фразу «… згідно Закону «Про доступ до публічної інформації», але ці слова нічого не варті. На місцевому рівні деякі депутати, працівники виконавчої влади, місцеві олігархи, можуть собі дозволити сказати бердичівському журналісту на вухо щось типу : «допишешся».

Українську журналістику показово спалюють. Відбувається це на загальнодержавному рівні. Показові побиття, спалювання автівок, тепер доходить і до вбивств. В інтересах Президента зараз налагодити оперативне розслідування цієї справи.

Але чи не стане таке показове вбивство початком безкарного тиску на кожного демократичного журналіста, починаючи від маленького поселення і закінчуючи столицею.