додому Україна Політика Український журналіст розповів про раптове прозріння росіян щодо Криму

Український журналіст розповів про раптове прозріння росіян щодо Криму

49
0

У них вже потроху проскакує сакраментальне “Досить Годувати Крим” – і ось вже соціологи пишуть про те, що за приєднаний півострів готовий платити зі своєї кишені лише кожен шостий.

Про це в своєму блозі на Site.ua пише український журналіст Павло Казарін, передає charter97.org.

“Будь-яке суспільство будується за одними і тими ж пропорціям У ньому є п’ятнадцять відсотків прихильників одного полюса, стільки ж -. На іншому полюсі, а посередині – інертне більшість, яка примикає до тих, за ким бачить силу І те, що сьогодні відбувається в. Росії, б’є саме по останнім.

Ще недавно ці самі 70% дисципліновано віддавали владі свої голоси на виборах. Вішали на машини георгіївські стрічки, лайкали пости на підтримку “Новоросії” та раділи “кримської весни”. Це вони в “нульові” роки обміняли політичні свободи на холодильник з коморою – зростання індивідуальних доходів домогосподарств був для них важливіше, ніж ефемерна “свобода слова”.

Тим комичнее сьогодні виглядає їх раптове прозріння – і скривджені розмови про те, що “ми так не домовлятися”. Вони обурені падінням рубля і знеціненням своїх заощаджень. Неможливістю платити валютні іпотеки і доларові автокредити. У них вже потроху проскакує сакраментальне “Досить Годувати Крим” – і ось вже соціологи пишуть про те, що за приєднаний півострів готовий платити зі своєї кишені лише кожен шостий.

Я дивлюся на цих людей і розумію, що якби не обвал рубля, то ніяких зрушень в їх настроях так би і не сталося. Тому що “вата” – це не ті, хто всі ці роки наполегливо говорив про відродження імперії. Вата – це ті, хто дав агресивного меншості відчути себе більшістю.

Що, якби ціни на нафту не впали? Що, якби доходи російського бюджету продовжували рости? Що б сталося, якби вони так і продовжили літати в Анталію і брати кредитні “Фокуси”?

Зовсім нічого. Вони б дивилися на Дмитра Кисельова і не бачили б протиріч в його словах. Вони б продовжували вірити у відродження імперії і загниваючий захід. Вони б продовжували нагадувати трьох мавп, які не бажають нічого бачити, чути і вимовляти.

Їх мораль повторює рухи економічно котирувань. Їх моральність прокидається разом з апетитом. Завтра вони стануть твердити “залиште в спокої Україну” – лише тому, що для їх особистих бюджетів це означатиме профіт. Якби їх дохід залежав від краху сусідньої країни – вони б підтримали будь-які дії Кремля без найменшої рефлексії.

Якість будь-якого суспільства міряється не його фінансовим благополуччям. Воно вимірюється тим, чи змогло це саме суспільство домовитися про поняття добра і зла. Про те, що можна робити і чого робити не можна.

Те, що фіксують соціологи – небажання платити за територіальні надбання Росії – це ніщо інше як мовчазний протест. Але в міру погіршення ситуації він буде точно так само беззвучно наростати. Люди не будуть голосувати за владу, будуть намагатися шукати кулька під “альтернативними” партійними ковпачками на виборах – не розуміючи, що ніякого кульки там немає (бо він давним-давно завбачливо звідти вилучено). Вони будуть все далі впадати в мовчазну фронду і час від часу поглядати на ті 10%, які сьогодні прийнято називати “п’ятою колоною”.

Ще недавно для більшості риторика телевізора потрапляла в унісон з побутовими відчуттями. Але наростаючий дисонанс між розмовами про “відродження країни” і реальністю, даною у відчуттях, не може пройти безслідно. Ідеологічний авангард реваншизму може скільки завгодно говорити про те, що, мовляв, “переживемо нові 90-е – нам не звикати”, але більшість не хоче ніяких 90-х. Воно хоче нульових. Воно обрало нинішня влада саме тому, що з їх приходом “дев’яності” закінчилися. А вже ніяк не для того, щоб вони поверталися.

Крим для них – це абстракція. Левова частка “людей більшості” туди не їздила, вважаючи за краще дачу або Єгипет. Приєднанню півострова аплодували, бо це була вишенька на торті ментального величі. Так само, як аплодують перемогу футбольної збірної – але ж ніхто не готовий платити за пропущені командою голи.

Ті настрої, які поки лише народжуються, нагадують настрою перед 91-м. Тоді було популярно думка, що досить скинути баласт у вигляді Центральної Азії, щоб зріс добробут. І я не здивуюся, якщо в Росії рано чи пізно саме Крим стануть звинувачувати в тому, що 70% населення країни втратили в доходах. Тому що півострів для інертного російського більшості – це верхні яруси потреби Маслоу: ті, що про самоповагу і самоактуалізацію. Але верхні яруси актуальні лише тоді, коли задоволені нижні. А саме з ними зараз відбувається біда – і біда ця відбувається саме через приєднання півострова.

Дуже скоро ми почуємо багато міркувань про те, що люди були затуркані пропагандою і що вони “не відали, що творять”. Але в цьому і полягає важливий момент. А саме – людина відрізняється від тварини рефлексією, здатністю розуміти складність навколишнього світу і наслідки своїх вчинків. Якщо ж людина налаштована на задоволення найпростіших інстинктів, то він мало чим відрізняється від братів наших менших. Тих самих, яких він благополучно вживає в їжу, виправдовуючи себе тим, що вони “всього лише тварини”.

Ласкаво просимо в світ без рожевих окулярів “, – пише він.