додому Бердичів Українська війна не закінчилась в травні

Українська війна не закінчилась в травні

178
0

На українських землях війна припинилася не у травні 1945 року. І то не лише на західних теренах. Від 24 квітня до 30 червня 1945 року відділ УПА “Крути” рейдував північчю Житомирщини та Київщини і півднем Білорусі, доходив до околиць Києва. Відділ УПА з Холодного Яру ще в червні 1945-го діяв біля Кременчука. На Галичині, Закарпатті, Волині, Буковині повстанці вели збройну боротьбу майже до середини 1950-х. Не закінчилася війна у травні 1945-го в Литві, Латвії, Естонії, де й “лісові брати” кілька років чинили збройний опір більшовицькому режимові.

У відозві Головного Командира УПА Тараса Чупринки у травні 1945 року проголошувалось:

“Гітлерівська Німеччина остаточно розгромлена й розбита.
Великий вклад у перемогу над Німеччиною внесли й Ви, Українські Повстанці…

Та з розвалом Німеччини вернувся і розгосподарився на Україні ще гірший окупант – Росія. Від віків поневолюючи Україну, вона не зрезигнує з неї ніколи, незалежно, чи в неї царський режим, чи “найдемократичніша в світі республіка”. І саме оця “соціалістична республіка” вирішила остаточно покласти край українським самостійницьким змаганням…

Українські Повстанці! У світі ще не заіснував мир. Революційні рухи поневолених народів та протиріччя між західними державами і СССР зростають. Росте в усьому світі свідомість, що несе зі собою ідея “диктатури пролетаріяту”, голошена з Кремля. В боротьбі проти нього Ви сьогодні не самі! Завзяті серби, хорвати ведуть бої проти московського ставленника Тіта, болгари також піднімаються проти кривавого терору, принесеного “союзним” СССР. Гори Семигорода залюднилися тими румунами, що не піддалися Росії. Навіть мала Словаччина веде партизанку проти наїзника. Польські патріоти саботажами й збройною боротьбою відповідають на намагання Сталіна їх поневолити. Ряди борців проти східного сатрапа ростуть. Це все створює сприятливі умови для нашої дальшої боротьби і наближає момент розвалу СССР.

Дотримати зброю в руках до тієї хвилини і станути на чолі воюючих проти Сталіна мас – Ваше священне завдання. Вірю, що виконаєте його з честю і фанатизмом, як виконували всі дотеперішні завдання. Новими методами боротьби, пристосованими до нової обстановки, дайте відповідь ворогові на його наступ.

З незламною вірою вперед, до перемоги!
Вічна хвала тим, що полягли в боротьбі з наїзником!”

Лише за офіційними даними секретного циркуляра ЦК КП(б)У, протягом 1944-1955 років загинули понад 150 тисяч бійців УПА та підпільників ОУН, заарештовано понад 100 тисяч, депортовано до Сибіру понад 200 тисяч осіб. За цим документом, офіційні, явно занижені, втрати радянської армії, військ НКВД/МГБ, міліції – понад 23 тисячі душ. Значну їх частину знову становили українці, мобілізовані в 1943-1945 роках у східних і центральних областях країни та місцеві “ястребки”.

Нинішня Україна, плекаючи статус правонаступниці УРСР, називає себе переможницею у ІІ Світовій війні. За це 1945 року її формально визнали членом ООН. Ще звикло кажуть, що внаслідок ІІ Світової війни відбулось об’єднання частин Галичини, Волині, Закарпаття, Буковини та Бессарабії з Великою Україною. Чи не вперше більшість українських етнічних земель сполучилися в межах однієї держави. Москва двічі не використала нагоду приєднання до решти українських земель Холмщини. Вперше Сталін відмовився від Холмщини, Надсяння та Підляшшя у вересні 1939 року, обмінявши їх у Гітлера на Литву. А влітку 1944 року, коли радянські війська перейшли Західний Буг, тодішній секретар КП(б)У Микита Хрущов надіслав до Москви проект утворення в межах УРСР Холмської області. Також пропонувалося приєднати до УРСР Пряшівщину, Лемківщину, Південну Мармарощину, деякі інші етнічні українські землі. За звиклою радянською процедурою “возз’єднання”, на цих теренах уже проводили «віча трудящих», писали листи з проханням долучити міста й села до СРСР. Але Москва чомусь відмовилася від цих проектів територіального приросту. Навіть навпаки, полякам віддали Перемишль і Любачів із прилеглими районами, уже приєднані до УРСР восени 1939-го.

За «перемогу» та «соборність» українцям довелося заплатити жахливу ціну. Внаслідок репресій їх загинули мільйони. 5 мільйонів червоноармійців, які потрапили в полон уже на початку бойових дій, одразу ж оголосили зрадниками, позбавили будь-якої міжнародної допомоги, декого покарали після повернення до СРСР. Завдяки “геніальному” військовому проводу страшний каток війни проїхав нашою землею в обох напрямках, а сумарні втрати військових і цивільного населення у ІІ Світовій війні (близько 8 мільйонів українських громадян) не поступаються сумарним німецьким втратам.

А в результаті – ще кілька десятиліть більшовицького режиму, які відкинули переможну Україну у розвитку значно далі від багатьох переможених.

Блог Юрія Малашевича