додому Бердичів Сергій Корольов: Невідомі сторінки життя відомого українця

Сергій Корольов: Невідомі сторінки життя відомого українця

34
0

Десятки років російської окупації України призвели до того, що неймовірна кількість сторінок життя Великих українців досі лишаються маловідомими. Сергієм Корольовим гордиться Житомир, але масштаб його особистості та вклад в розвиток науки і техніки має світовий рівень.

Серед нереалізованих проектів, задуманих Сергієм Корольовим – висадка космонавтів на Місяці, створення населеної місячної бази, будівництво важкої орбітальної станції, екіпаж якої міг би знищувати балістичні ракети і кораблі супротивника, а також експедиція на Марс. Цікаво, що експедиція на Марс повинна була стартувати в червні 1971 року і завершитися в червні 1974.

Російська окупаційна система знищувала або ж докладала руку до знищення практично всіх людей з потужним потенціалом, не став виключенням в наш вчений.

Про деякі таємниці життя великого вченого розповідає Ірина Дячук, директор житомирського Музею космонавтики імені Корольова.

– В житті вченого був й трагічний період – його ув’язнення в таборах ГУЛАГу. Про це замовчували навіть по смерті Корольова…

– Ця тема довгий час була «табу». В 1938 році Корольова, тоді перспективного вченого-ракетника, заарештували та засудили до 10 років таборів – нібито за шкідництво та підрив обороноздатності країни. Є свідчення, що він взагалі був у розстрільному списку – але страту замінили на ув’язнення. Корольов опинився в засланні на золотодобувній копальні Мальдяк на Колимі. Там він захворів на цингу.

Цілий рік сидів з кримінальниками. Був жорстко побитий, отримавши серйозну травму – перебиті шийні хребці. Але був у цей період й випадок, який Корольов згодом назвав своїм другим народженням. В’язнів переправляли в інше місце – і пливти треба було на баржі. Корольов чомусь не встиг до відходу баржі – запізнився. А опісля ця баржа (випадково чи умисно – нині вже невідомо) потонула. І всі в’язні загинули. Вцілів завдяки запізненню лише Сергій Корольов. Після цього він часто казав, що народився двічі.

Листи Сталіну з проханням помилувати сина писала матір Корольова Марія Баланіна, відомі льотчики Громов та Гризодубова. Але значну роль у порятунку Корольова від загибелі в таборах зіграло втручання відомого авіаконструктора Андрія Туполєва. Адже саме під його керівництвом у 1929 році Сергій Корольов захистив дипломний проект. Сам також засуджений, Туполєв працював у секретному конструкторському бюро — «шарашці». Йшла війна – й не вистачало хороших спеціалістів. Туполєв склав список з двохсот прізвищ вчених, які були ув’язнені. Але з’ясувалось, що з цих 200 чоловік – 100 вже не було на світі. А поміж вцілілих був Корольов. Так він став працювати в «шарашці». І таким чином вижив.

– Смерть Корольова у 59-річному віці також містила таємницю, яку тодішня влада не наважилася відкрити…

– Корольову призначили операцію на кишечнику на 14 січня 1966 року. Операція була плановою і вважалася нескладною. Проводжала його в лікарню дружина Ніна Іванівна. Вона згадувала, що відчула дивну тривогу, коли чоловік поїхав на операцію. Оперував його Борис Петровський – міністр охорони здоров’я. Але під час операції сталося ускладнення – внутрішня кровотеча. Знадобився додатковий наркоз. Слід було провести інтубацію трахеї. Але цього не змогли зробити через оту давню табірну травму – перебиті шийні хребці. Корольов після того не міг широко розкривати рот, у нього не поверталася шия. І медики не змогли ввести дихальну трубку в трахею. Вчений помер на операційному столі. Отак стара тюремна травма стала фатальною для нього через багато літ… Звісно, в офіційній пресі такі деталі невдалої операції не вказувалися. Про це через роки розповіла вдова Сергія Корольова – Ніна Іванівна.

– Житомир, Ніжин, Київ, Одеса… В цих містах минуло дитинство та юність Корольова. Чи пам’ятав він своє українське коріння?

– Безперечно! Навіть в анкеті під час навчання в КПІ у жовтні 1925 року у графі «національність» Сергій Корольов написав – «українець». Між іншим, заповнив анкету українською мовою. Та й вже будучи видатним вченим, не цурався своїх коренів. Разом з космонавтом Павлом Поповичем у компанії він любив співати українські пісні. А найкраще про ставлення Головного конструктора до своєї батьківщини сказала його донька Наталя Сергіївна: «Україну він любив завжди. Йому подобалася мелодійна українська мова, задушевні українські пісні, у нього назавжди лишилися найтепліші спогади про прожиту в тутешніх краях частину свого життя. Адже тут він зробив свої перші кроки на землі і в небі, тут народилася його перша любов, тут він визначив шлях, яким йшов в подальшому все життя.»

Сергій БОВКУН
Джерело: Репортер Житомира