Депутат Сенча знає як вирішити проблему з пільговим перевезенням

75
0

Держава на законодавчому рівні закріпила за певними категоріями населення право на безоплатний проїзд, в тому числі у міському транспорті. Щорічною гарантією виконання державою цього обов’язку перед громадянами була субвенція місцевим бюджетам з державного бюджету, за рахунок якої здійснювалась компенсація транспортним підприємствам витрат на перевезення пільговиків.
Незважаючи на те, що вказана субвенція покривала лише 50% реальних витрат перевізників та часто надходила несвоєчасно, місцевій владі вдавалось утримувати ситуацію і забезпечувати реалізацію права на пільговий проїзд усім категоріям громадян.
Проте, Закон України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» взагалі не передбачив виділення субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію витрат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
Таким чином, соціальна напруга все більше зростає. З метою хоча б часткового врегулювання ситуації і збереження пільгового проїзду, окремі місцеві ради вже заявили про готовність якусь частину компенсації надати з місцевого бюджету. Але таке вирішення питання не задовольняє підприємців-перевізників.
Тому зволікання з вирішенням цього питання призводить, щонайменше, до погіршення якості і безпеки послуг з перевезення. А надалі така ситуація може привести до безпідставного підвищення перевізниками тарифів на проїзд, тобто тягар виконання обов’язку держави може в черговий раз лягти на плечі звичайного громадянина.
Враховуючи викладене, ми пропонуємо піти у вирішенні цього болючого та надзвичайно актуального на сьогодні питання (у зв’язку зі збільшенням кількості пільговиків – учасників та інвалідів АТО, членів сімей загиблих та інш.) наступним шляхом.
Обов’язково слід зазначити, що компенсаційна політика держави створена таким чином, що компенсацію за пільгові перевезення отримують по факту власники маршрутів, які вони здають в суборенду. Таким чином фактичні перевізники не отримують ніяких компенсаційних коштів за свої послуги. Це викликає напругу між перевізниками та пасажирами-пільговиками, яка виникає під час відмови перевізників пільговим категоріям громадян у безкоштовному чи пільговому проїзді.
Сесія Бердичівської міської ради 25 квітня 2016 прийняла рішення про виділення з міського бюджету коштів у вигляді заборгованості держави перед перевізниками за пільгові перевезення. Кошти розподілили між чотирма перевізниками: АТП (Ревега)-550.000 грн., ПП Мальцев-97.000 грн., ПП Кондратюк-97.000 грн., ПП Наумчук-66.000 грн. – разом 810.000 гр. Тому, щоб не залежати в подальшому від субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію витрат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, та з метою уникнення незрозумілих схем при розрахунках з перевізниками необхідно створити у місті комунальне АТП.
Це муніципальне авто- транспортне підприємство буде саме забезпечувати потреби містян по пільговим перевезенням замість щоквартального роздавання грошей з бюджету. Проаналізувавши вторинний автомобільний ринок встановлено, що середня ціна спеціалізованого автобуса провідних європейських виробників для міських перевезень складає близько 300.000 грн. ( див. фото з відомих українських сайтів).

Уважно роздивившись фото, ми бачимо, наскільки вони є великими та яку кількість пасажирів зможуть перевезти. А, зважаючи, що вони низькі для посадки – це дасть можливість пересуватись містом людям з обмеженими можливостями (на візках), що на даний час у нашому місті практично неможливо зробити.
Тобто місто, замість того, щоб роздавати компенсаційні кошти перевізникам, спокійно може собі дозволити придбати 10 автобусів і ще 1.700.000. грн. лишиться на їх утримання. А в подальшому, якщо скористатись досвідом інших міст (Рівне, Луцьк) та піти шляхом економії та охорони навколишнього середовища, можна ці автобуси перевести на електродвигуни (доречи, послуги по переобладнанню надає Луцький завод по зборці агрегатів).

Таким чином, місто отримає замість незрозумілих компенсацій власний сучасний автопарк. А зважаючи на те, що даними маршрутами будуть користуватись і непільгові категорії пасажирів, то це АТП зможе навіть себе утримувати без особливої допомоги з міського бюджету, бо у випадку переобладнання на електродвигуни собівартість проїзду складе 0,5-0,7 грн. за поїздку.
При створенні цього АТП необхідно залучити провідний антикорупційний досвід, взявши за основу системи закупівель «Prozorro» для того, щоб з самого початку уникнути можливості розкрадання коштів з місцевого бюджету.

Все вищезазначене зніме напругу у відношеннях між пасажирами та перевізниками, дасть можливість у повному обсязі користуватись пільгами всім пільговим категоріям та на довгий час вирішить проблему, пов’язану з відшкодуванням витрат на пільгові перевезення.

атп