додому Бердичів В Бердичеві радянську окупацію міста перетворять на свято… передбачено перекриття вулиць

В Бердичеві радянську окупацію міста перетворять на свято… передбачено перекриття вулиць

142
0

Влада міста Бердичева на 26-ому році відновлення Української Незалежності не вперше відзначається особливою пошаною до радянської окупації. От і цього року офіційний сайт міста Бердичева заздалегідь попередив, що у зв’язку з проведенням у місті Бердичеві заходів, приурочених до 73-ої річниці визволення міста від нацистських окупантів, рух автомобільного транспорту 5 січня 2017 року центральними вулицями міста буде організовано таким чином:

– з 09.30 год. до 11.00 год. (під час урочистого зібрання громадськості на Площі Соборній та покладання квітів до меморіалу «Слава Героям!») буде повністю перекрито рух автотранспорту від перехрестя Площі Соборної – вул. Житомирська до перехрестя вул. Вінницька – вул. Шевченка і до перехрестя вул. Європейська – вул. Шевченка.
Рух автомобільного транспорту на час перекриття буде спрямовано вулицями Шевченка та В’ячеслава Чорновола.

Варто відзначити, місцева влада попри низку декомунізаційних законів продовжує традицію відзначати перемогу радянського окупанта над німецьким, ігноруючи те, що обидва вони для України були зайдами на нашій Богом даній землі.

Знаково, що за кілька місяців до 2017 року в Бердичеві відбулася презентація книги професора Єльського університету, фахівця з історії Східної Європи Тімоті Снайдера «Криваві землі». Міський голова Василь Мазур публічно в міській бібліотеці високо оцінив роботу видавництва «Дуліби», яке здійснило переклад праці та особисто її директора Марину Гримич. Проте, очевидно, мер так її досі й не прочитав, попри те, що поширювалася вона навіть безкоштовно. А дарма! Автор, Тімоті Снайдер, вважає, що жахи Кривавих земель стали можливими не через окремо нацистський режим та його убивчі практики та окремо сталінський режим із його не менш убивчими практиками, а завдяки їх взаємодії, наприклад, на рівні запозичень досвіду убивства або змаганні в ефективності своїх дій. По-суті, Снайдер говорить, що важливо не лише те, наскільки схожі між собою Сталін та Гітлер, а і те, що вони доповнювали один одного. У його візії історії Кривавих земель, Сталін є «значимим іншим для Гітлера» і навпаки, Гітлер є «значимим іншим для Сталіна». Власне, Снайдер цю взаємодію трактує значно ширше, розгортаючи її в безпосередній досвід жертв режимів. Саме взаємодія і нашарування радянського і німецького терористичних досвідів призвела до того, що німецька і радянська окупація разом була гіршою, аніж окупація лише німецька, а населення, що жило на схід від лінії Молотова-Рібентропа і зазнало однієї німецької і двох радянських окупацій, страждало більше аніж населення будь-якого іншого регіону Європи.

Прикладів цього можна навести безліч. Так, червоноармійці, які переживши Великий терор, тобто прямо із рук НКВД потрапили до німецького полону, і чудом пройшовши німецькі табори, опинялися в радянських таборах за звинуваченням у зраді радянської батьківщини. Або інакше, українська селянка, яка все своє життя прожила в рідному селі, за 30–40-ві роки пройшла крізь розкуркулення, Голодомор, Великий терор, нацистську окупацію, радянський наступ та голод 1946 року. Колаборація із Гітлером найчастіше була наслідком радянського правління.

Із 14 млн. людей, які загинули в результаті цілеспрямованої політики масового вбивства, що провадилася нацистською Німеччиною та Радянським Союзом у Кривавих землях, близько 10 млн. осіб померло на Україні.

За ті роки, що Сталін і Гітлер були при владі, в Україні було вбито більше людей, ніж будь-де у Кривавих землях, в Європі та навіть у світі. Дві найбільші катастрофи у Європі ХХ століття — Голокост і Голодомор сталися на одній території. Якщо території, на яких лютували Голокост і Голодомор накласти одну на одну, то вони перетнуться на території України. Як написав Снайдер, в результаті «сталіністи колонізували власну країну, нацисти колонізували окуповану радянську Україну, а жителям України залишилися самі страждання». Голодомор та Великий терор забрав понад 3,5 млн. людських життів. Після цього, між 1941 і 1944 роками, ще 3,5 млн. осіб впали жертвами вбивчої політики німців. Ще близько 3 млн. мешканців радянської України загинуло в боях. Майже половина з усіх загиблих євреїв — 5,4 млн., була убита на схід від лінії Молотова-Рібентропа, у першу чергу в Україні. Зокрема про це йдеться у матеріалах Українського слова, яке не досяжне для розуміння вчорашніми комсомольцями, які досі керують нашим містом.

Саме тому, в Бердичеві 5 січня знову перекриють центр міста (мабуть через те, що  зганятимуть «бюджетну громадськість») і влаштовуватимуть чергову «пабєдну істерію». Чи вистачить у міської влади розуму хоча б не одягати «колорадські стрічки» як це було ще кілька років тому, будемо уважно слідкувати.

Нагадаємо, що серед дат того періоду українці відзначають Акт відновлення Української Держави проголошений 30 червня 1941 року Українськими Національними Зборами, з ініціативи Організації українських націоналістів під проводом Степана Бандери.

Фото: Василь Мазур з сайту Діловий Бердичів