додому Бердичів Бердичівський зампотех

Бердичівський зампотех

64
0

За простонародним визначенням його посада називається зампотех. На вигляд міцно збитий, повнощокий, життєрадісний Ярослав Леонідович Топчій постійно знаходиться у русі. В цьому році у нього «кругла дата» – двадцять п’ять років служби у Збройних Силах України, тобто має повне право піти на за­служений відпочинок. «Ще не той час, щоб пенсіювати», – говорить мені. І зазначає: «Буду новий контракт підписувати – війна, та й людей в частині поки що не вистачає». Чверть століття в армії, багато це чи мало – нехай кожен визначить сам.

Ми спілкуємось в «Volkswagen T4», де він перебуває в ролі водія, прямуючи за «КамАЗом»-бензовозом. Їдемо до місця дислокації ремонтної роти, яка обслуговує цей сектор зони АТО. Вантажівка ча­сто зупиняється, і зампотех разом з водіями длубається «під капотом» машини. Усу­вають поломку й мандрують далі. З вихлопної труби бензовозу клубами вилітає дим – то, скоріш за все, догорають мишині гнізда, тих самих мишей, які сто­чили електричну проводку автівки.

Розмовляємо про різне: і про службу, і про життя. Ярослав Леонідович згадує воєнні події, в яких судилося брати участь, але наголос робить на людях. Загалом, спогади про війну проходять через призму зустрічей, знайомств, спілкувань. Він «пережив» всі шість хвиль мобілізації, які за характером були багато в чому несхожі й індивідуальні, а все через контингент людей, які зголосилися на військову службу. Зампотех уособлює етапи мобілізації за окремо взятими особистостями, з якими йому довелося долати воєнні негаразди технічно-ремонтного та паливно-мастильного забезпечення. Зараз постачання запчастинами до техніки та ПММ у Збройних Силах України суттєво змінилося на краще і продовжує налагоджуватись як у зоні АТО, так і в ППД. Однак друзі, а вірніше – побратими, котрі з’явилися протягом трьох років війни, продовжують підставляти плече в скрутні часи в особистому житті, та й в роботі.

– По мобілізації до нас при­ходили різні люди, в тому числі й добровольці, які мали одну або дві вищих освіти, налагоджене життя, до­брий матеріальний статок й патріотичні переконання. Яскравим прикладом та­ких чоловіків є мої колишні підлеглі Дмитро Подоприхін та Володимир Войтенко.

Дмитро має у Києві влас­ну СТО, на якій безкош­товно проходять поточне технічне обслуговування та ремонт волонтерські автомобілі підрозділу. До речі, всі подібні транспортні засоби Ярослав Леонідович зареєстрував і поставив на облік зі всіма необхідними документами. Останній ремонт позашляховика «Ford» обійшовся Дмитру Подоприхіну в 6400 грн. Гро­шей він, звичайно, не взяв.

Володимир Войтенко – дуже заможна людина, а службу проходив на посаді водія. «Технар від Бога» – оцінив його талант Ярос­лав Топчій. І стисло оха­рактеризував: «Справжній патріот».

Прийшовши добровольцем захищати країну в найтяж­чий час, на початку війни, Володимир придбав за вісімнадцять тисяч доларів «Mercedes-Benz Sprinter», щоб використовувати його для потреб підрозділу… В зоні АТО мікроавтобус і вичерпав свій технічний ре­сурс.

Під час ротації, коли підрозділ проходив бойо­ве злагодження на полігоні в Дівичках, двигун одного з «ЗІЛів» – серце машини – перестав працювати. Тоді за телефонним дзвінком сво­го колишнього командира, полишивши власні справи, Володимир Войтенко прим­чав на дорогущому джипі з Києва до Дівичок. Поставив «діагноз» автомобілю і, в прямому сенсі засукавши рукави, почав ремонтувати.

Разом з цими хлопця­ми Ярославу Леонідовичу довелось побувати під обстрілами, коли снаряди пролітали над їх головами та лягали неподалік. Бачив їх витримку та характер, разом з багнюки витягува­ли «колеса», та під дощем і в мороз ремонтували свій пересувний автопарк.

Вони постійно спілкуються в телефонному режимі, під час зустрічі ніяково витирають скупі сльози радості. Ярослав Топчій все ще в армії, а побратими вже в цивільному житті – це два паралельних світи. Однак розуміють один одного з півслова, між стрічками стриманих емоцій. І не гірше за психолога можуть дати один одному душевну роз­раду і пораду в тяжкі хвили­ни життя.

Ось такий вийшов не за правилами жанру нарис про одного з зампотехів 26 абр – Ярослава Леонідовича Топчія.

Олег Калашніков,
прес-служба 26 абр